Я, як і кожен або майже кожен чоловік, завжди мріяв про мотоцикл. В дитинстві батьки оберігали і не дозволяли навіть мопед. Потім універ, там не до мотоциклів. Потім одруження. Знову як би зʼявляються справи по важливіше. Одна дитина, інша. А мрія усе тліє, не гасне. Стандартні доводи дружини - що ми будемо робити якщо щось станеться. Думки на кшталт - де його тримати на Трої, гаража немає. Та навіть прав не має. Але є мрія. Батько у дитинстві їздив на яві, і взагалі рахувався головним явістом у моєму рідному Очакові. Я завжди дуже охоче був його пасажиром, але проїхатися так ніхто і не дав. І ось час плинув. Я завжди звертав шию, коли повз проїздив якийсь мотоцикл. І тут вже 36 стукнуло і як раз настав час або купляти мот або малолітні шалави. Тому я, як порядна сімейна людина вибрав перше.