Довгоочікувана зустріч крізь місяці...

Минають дні... Минають місяці... Минають роки...

Плин часу невпинний...

З моменту, коли я останній раз був за кермом "Москвича" пройшло вже багато часу... Багато днів, багато місяців... Немає моєї в цьому вини. Вже майже шістнадцять місяців я в ЗСУ. І хоча проходити службу мені довелося в підрозділі, який вже довгий час стоїть в резерві - за ті нечасті і короткі приїзди додому часу на "Москвича" просто не вистачало. Діти, родина і ті одвічні чоловічі проблеми (ремонти різних кранів, розеток та ін.) повністю позбавили мене спілкування з автомобілем.

Так мало бути і цього разу. Але крім заміни однієї лампочки на кухні та профілактичної заміни крану у ванній кімнаті весь мій суботній день був вільний! Значить, можна з'їздити до батьків в село і глянути, як там мій "Москвич"))))

Скажу одразу: вид у машини був сумний: погодні умови не пожаліли китайський чохол для авто і машина була вся "замурзана". Відкрили із старшим сином салон, поклали заздалегідь заряджений батьком акумулятор, закачали бензин, залили в радіатор води, перевірили рівень масла... Наче нічого не забули? Ага, підсос, підказує батько, який зараз їздить на моїй "Славуті" і користується цим "девайсом")))) А пам'ять підказує, що ще щось забули... Дійсно!!! На моєму "Москвичі" стоїть ще кнопка маси))) наче все))))

Рука на ключ, декілька секунд роботи стартера і мотор відгукнувся рівним, спокійним тоном)))) Машина жива!!!

Декілька кілометрів "покатушок" з старшим сином виявили недоліки, які зараз є в автомобіля: потрібно прокачати гальма, зчеплення, шумить помпа яку, швидше за все, потрібно змастити... Ну і заміна моторної оливи - стрілка манометра вперто не хотіла покидати місце поблизу нуля... Але всі ці роботи будуть зроблені, мабуть, вже після Перемоги...

Машину помили, загнали на подвір'я. Надіюся, що наступна наша зустріч настане дуже швидко)))))