Мрія. Початок шляху.

Миру всім.

Почав шукати таке авто у 2020 році. Те що пропонував ринок на той час страшно було дивитися. Більшість авто передньопривідні. По телефону кожен власник розповідає що кращого авто годі шукати. По приїзду виникають декілька АЛЕ. То не критично, виправити можна за 2 годин, то не дуже впливає на швидкість. Трохи поїздив на передньому привіді. Так машини гарні,но не має впевненості що доїдуть самі до місця призначення. 

За рік з'являлася в Маріуполі vr4. На той час не мав коштів їхати дивитись  і її досить швидко забрали. 

Поїхав далі. Проїхав на повному приводу і це стало крапкою в пошуках. Тільки повний привід, тільки механика. 

Час біжить, у продажу з'явилася вона, Мрія.

Саме за цю машину я вже дещо знав. Зв'язався з власником, домовились за ціну,він зняв її з продажу і поставив чекати. 

По приїзду, зустрілися з Іваном в ЦНАПІ. І ось вона 

Цілий день база висіла. Іван  попередив що заклинила права двеця. Не здаюся, вороття нема. Переоформити ми її не встигли.  На наступний день все склалося, але в іншому місці.  Після розрахунку  Іван повідомив про декілька але. Вже всеодно, рухаюсь далі.

Накинув номери,виїжджав з мрев побачив високі холості оберти. Нічого, подорож додому по трасі, холостого буде не багато. Почавши рух виявив відсутність синхронів другої передачі, і деякі залишки синхронів 3. Уффф.

Нічого не вдієш. Їду.

Братиславська вулиця в Києві була трохи завантажена, рух 40-50 км, машина їде рівно, гальма є, повороти клацають, трохи стресую бо стопи залиті чорним лаком, але страховка в бардачку гріє душу.

Звертаю на Броварський проспект,  поїхали 60,70,80 починає кермо виривати з рук, зтискаю кермо, 90,100 не можна втримати, 90,80,70 норм. Змокріла спина, їду далі. Доїхав до ОККО, залив повен бак, 70 літрів, тобто загальний вміст 75 десь. Вирішив перевірити рівень оливи, ручки відкриття капоту немає, добре хоч трос був під торпедою.Перевірив рівень оливи в двигуні. В дорогу. Залишається 450 км.

Ліве скло зробило декілька спроб опуститися, але самостійно було дуже важко, прийшлось допомагати рукою, Мрія,не вмирай, прошу машину. Мчимо далі. 70 км на  годину,  вмикаю фари... о чудо вони відкрились. Не став гаяти час на перевірку світла, бо якщо немає, то потрібно встигнути по світлому проїхати більшу відстань. По сутінкам доїхав у Решетилівку. АЗС Шелл. Влізло десь 30 літрів. Витрати при швидкості 70-90 км год 9 літрів,  був дуже здивований. Залишається 180 км.

Настала ніч. Фара,як виявилося світе одна.... права. Їдемо. Почав накрапати дощ. Керування стійками заклинило в режимі спорт і по ямах стало їхати ну дуже не комфортно, до того ж фара світила чітко у напрямку Юпітера і  Венери. Тобто ями і кратери на місяці я бачив чудово, а на дорозі ніт. Але і місяць дуже скоро заховали хмари і почалась злива. 

Склоочисники судорожно рипнули,зробили цикл і завмерли. 

Я відразу відреагував і влетів у ямку. Цей поштовх розбудив двірники і вони почали повільно скидати краплі дощу зі скла. Ніхто навіть не думав зупинятись.  Ні дощ, ні я, не двірники. Чим далі ми їхали, тім швидше їшов дощ, тим швидше махали двірники. 

Повний привід це добре, на мокрій дорозі машина їде як крейсер. 

У Дніпро заїхав за 10 хвилин до комендантської години. Тепер потрібно швидко дістатися до дому, а то выхлоп неначе в шахіда і по темному можуть переплутати. Дороги були порожні і місто я проїхав за 20 хвилин. Мрія вірою і правдою домчала мене додому за 500 км. Робот по відновленню потрібно зробити багато, удосконалення Мрії.

Враження від поїздки. 500 км спина не ниє. Вважаю що це не велика дистанція для такого авто. Мотор дуже еластичний, турбіни тягнуть з 2000 до 5500 обертів. Машину цілком можливо використовувати на кожен день,  тільки потрібно звикнути до низькой посадки. Дякую всім хто дочитав. Всім миру і повних баків.