ФІАТ І ВІТРЯКИ. (багато фото)

За усякої нагоди на намагаюся перетворити банальну поїздку, у цікаву подорож. На відміну від інших видів транспорту, лише особистий колісний транспорт (авто, мото, вело, бронеавтомобіль :)) дає таку можливість. 

От тепер у моїй колекції рукотворних цікавин, після палаців, фортець, парків, храмів, та віадуків, з'явилися ще й ВІТРЯКИ. Захоплюючі витвори, скажу я вам!

Номер один.

Стоїть у кількастах метрах від траси, звідки його видно, але як не знаєш куди дивитися, то його й не побачиш.

Дорога від асфальту, це неабиякий тест міцності підвіски, а головне скілу та нервів вразливого власника міської пузотерки :) Починається типовою колхозною бруківкою. Яка, на відміну від міських старовинних бруківок (скажімо у Києві), була зроблена аби максимально знущатися з людей, та викликати у них люту ненависть до совецько-колгоспного ладу. Далі йде польова дорога з промиїнами у пів метри глибиною.  

Але коли ви вже дісталися до млина, то краєвид звідти вражає, місце просто ідеальне - хоч фільми знімай, хоч малярствуй. А сам млин навіть перевершує очікування своєю автентичністю та брутальністю.

Вітряк у чудовому стані. Хоч вже не комплектний, і не зміг би працювати, та 98% відвідувачів цього не зрозуміють. Але конструкція в цілому збережена, а радше досить старано відновлена. Атмосфера заворожує. Зсередини вітряк здається більше ніж зовні. Він триповерховий, і можна вільно піднятися геть на самий верх без усякого ризику. 

На жаль місцями присутні сліди диких двоногих мавп, котрим завжди какаяразніца (тм). 

Був сонячний день, але не важко уявити як таємниче та моторошно тут у сутінках. Колись казали що у млинах живе нечиста сила. І тут у це віриш. Як би я був нечистою силою, то точно захотів би тут жити :)) 

......

Номер два.

Справляє зовсім інше враження. Шедевральний монументальний витвір інженерного мистецтва. Хоча цей вітряк на 2 роки старший за попередній (1902 рік проти 1904).

Мабуть єдиний справжній голландський вітряк в Україні, і просто дивовижно що він зберігся. Кажуть що діючий. Але механізм автоматичного орієнтування за вітром зламаний, це помітно. Виявляється що можна замовити екскурсію всередину вітряка. Але це не входило у мої плани, і часу на це не мав.  

Дорога до вітряка асфальтована. Є навіть малесенький вказівник з міжсільської траси. Але помітити його (вказівник) важко, тож слід попередньо нагуглити місцерозташування, бо навмання не знайдете.

Дещо псує враження лише типовий совково-колхозний пейзаж навколо. Але враховуючи величність вітряку, на це можна майже не зважати, а світлини потім обробити у фотошопі, прибравши електродроти, бетонний паркан, та стару іржаву водонапірну башту :) 

​​​​​​Далі буде...