Йди звідси хлоп, або як я потрапив до Німеччини

Перебувавши у Хмельницькому у закладі клуб "СВ" де розташовувалися біженці, до нас завітали поліцейські та сказали що всі чоловіки мають прийти до війскомату. Ну то треба то треба. Пішов я до місцевого військкомату де був посланий за відомій всім адресою. А виглядало це так:

Я: Доброго дня. Слава Україні!

Представник війкомату(Далі ПВ): Героям Слава! Тобі чого?

Я: Та ось прийшов до Вас

ПВ: Нашо? Документи якісь є?

Я: Ну як, сказали прийти, ось я тут. Так паспорт пенсійне і т.д.

ПВ: Ну і нашо ти нам потрібен? У тебе ж інвалідність.

Я: Так, але я авіатехнік.

ПВ: Чудово, які літаки та гелікоптери знаєш?

Я: Іл-76 та Мі-8

ПВ: Ти у нас багато Ілів бачив? Нашо нам твій Іл. А ось про Мі-8 давай розповідай, які знаєш МТ, МТВ, або щось більш нове?

Я: Ні, Тільки Мі-8, ну може ще Мі-8Т нам показували.

ПВ: Ну і нашо нам твій мотлох? Корочше ніх#я ти не знаєш. Тоді нашо ти приперся, ніх#% не знаєш та ще й з інвалідністю? Йди звідси на(за російським кораблем)! Не заважай!

Я: Так і що мені робити? 

ПВ: Ну, такого як ти ми взяти не можемо, а у разі чого будеш тільки заважати, на твою пенсію тут ти довго не проживеш, так шо їзди ти хлопче до німців, доки ще випускають. І не заважай вже! 
 

От із цього почалася моя подорож з родиною до Німеччини.

Подзвонивши знайомим (які потім виявилися ще тими руснявими паскудами) у Німеччину і отримавши від них зелене світло, ми виїхали до кордону.

На кордоні з Польщею, придбавши зелену картку, все пройшло швидко і майже без проблем. 

У Польщі ми заночували у хостелі, де познайомилися з Німцем, який далі нам дуже допоміг впоратися із проблемами, які нам зробили наші "знайомі".

Десь у Німеччині на автобані порвався трос педалі газу, який вдалося замінити. Трос від задніх велосипедних гальм виявляється дуже файна річ...

Весь шлях у нас зайняв три дня.

Ну а далі трохи фото з Батьківщини автомобіля

Ціна питання 13000 UAH, Пробіг 375000 км.