Харків - Кропивницький. Ну майже…

У 2020 році. Десь ближче до серпня, мій батько сказав що у Кропівницькій приїде моя сводна сестра із Ірландії зі своїм чоловіком На 2-3 дні. Отже дорога у Кроп кличе.

У Кропивницький ми з батьком доїхали більш менш добре. Зустріли сестру і її чоловіка, і вирішили заїхати у Дніпро до знайомих у гості. А так як я мало тоді їздив по Україні і її дорогах, я ще не здогадувався, у яку дупу я вліз... Я чув що траса Дніпро - Кропивницький це то ще лайно, але не відчував наскільки.

Виїхали ми з Кропа десь близько 18 годні і по GPS наш шлях мав зайняти приблизно години 2...

По Кіровоградській області ми їхали приблизно десь 100-120 км/г, але ніч наступала швидко, а їхати ще десь км 150. І от десь приблизно о 19 годині, ми бачимо на знаку "Вас вітає Дніпропетровська область" і як закінчується асфальт. Буквально, ніби ножем провели. Дорога, якщо її можна було так назвати, була такий жах, що передати нереально... А їхати десь ще 120-130км... Корочше кажучи, я побачив усе: і поламані фури з джипами, і як яма у яку ми заїхали, щоб обʼїхати ще більшу яму, була у глибину десь до водійського скла, і виїзд на мост, який не пробачиш якщо тільки ти не знаєш де він є... Ці 120 км наша сама велика швидкість, що мені вже починали кричати: "куди ти так женеш!", це 10км/г. 10км/г Карл! У місто Дніпро ми заїхали десь о четвертій ранку, а о сьомій мали вже їхати до якогось СМТ до якоїсь родички. А звідти їхати до Запоріжжя щоб посадити сестру на потяг до Київа. Коротше кажучи для мене це був один великий день, з заплющеними на дві години очима.

Але настав день. Вирушивши у сторону Запоріжжя, до СМТ, де до слова теж дорога це просто напрямок, ми не знайшли потрібного повороту. Доїхавши до Запоріжжя і розвернувшись - поїхали назад. На цей раз поворот був знайдений, трясця його матері. 
Доплентавшись до цього СМТ и побувши та декілька годин - потрібно було вже їхати до Запоріжжя. Отже у путь. К слову назад дорога була ліпше. Але, вже на вокзалі у Запоріжжі ми взнаємо що такого потяга немає. Його навіть не існує... і ще сестра забула у Дніпрі свій телефон... Триндець! 
Корочше далі маршрут виглядав Запоріжжя-Дніпро-Київ. Здолати його треба було за годин 5. Що виявилося реально. А вже дорога Київ-Харків здавалася мені як автобан. Бо у Харкові ми з батьком були вже десь о пʼятій ранку.

Ось така подорож. Яка забрала у БМВ тільки пильник лівої шарової, задній лівий стабілізатор (яйця у простонароді) і лівий задній диск - який відремонтували. І дуууже багато пального.