Важкі спогади жорсткої реальності життя з "конченими сусідами"(((
На передодні початку війни, 23 го в вечорі десь о 22гій приїхав додому. О півночі ще дивився новини, де транслювали російського дибіла з його заявами - чесно, на душі була тривога але .... . І от о 5:30 у мене почав обриватися телефон від дзвінків батьків, тещі та друзів - "АЛО, ПОЧАЛАСЯ ВІЙНА!((". капец звісно. Поки вислухав що до чого вже 6та ранку, усвідомлюю що в баку 5літрів дизеля і мерщій на заправку. Я живу на Троєщині і на всіх заправках вже черги просто шалені. Я поїхав в сторону Погребів, відстояв три години в черзі заправив повний бак та ще 100 літрів по каністам та 20л бутилям з під води (170 літрів). Паливо є, тепер за продуктами. Так я був за містом, то в магазині продукти поки щебули, але і там я в черзі відстояв ще годину. Зібрали самі необхідні речі та о 16-й виїхали на Умань до тещі. На заправках, де ще було паливо, черги доходили до 15км. На виїзд з Києва пробки шалені, аварій також вистачало - у людей паніка. Виїзжаючи вже за межами міста йшла колонами танки та техніка, в душі просто п....ц якийсь. До міста Христинівка ми дібралися о 2гій години ночі. Машинка слава Богу обслужена і довезла нас без проблем.