Покупка мрії - дубль третій, трохи вдаліший, але...

Багато хто пам'ятає як знатно я приклав багатостраждальну білу 29.07.2020:

У той момент не було зрозуміло, що вціліло під капотом, її вивантажили біля будинку і чіпати було не можна, поки експерт не подивиться. Я ходив нив, мовляв, вісім місяців будував, один від'їздив, горе мені горе, поглядав на оголошення — пара увалених 420А та європейці на атмо 63. Вже почав подумувати про 420 з перспективою на ево-свап. А грошей взагалі немає після складання білої. І тут як завжди на допомогу прийшов братюня Cr1mer, скинув посилання на забутий мною сайт RST де продавався турбо-яп (дешевше ніж 420ті на авторіа) який вони з другом планували брати під драг-проект. Але дякую що заділився посиланням. Порадившись зі своєю другою половинкою (яка зголосилася спонсорувати цей захід поки я не розберуся зі страховою, щоб не слухати це скиглення), поспілкувавшись з продавцем по телефону (не дарма мені він мутним здався) вирішили наступного ранку їхати за машиною. У чувака ніяких вайберів/вотсапів/телеграмів та інших месенджерів не було, тому просто домовилися, що о 09:00 ми будемо в нього за такою-то адресою. Дорога майже 400 км, прихопили з собою брата з його дружиною і о третій ранку рушили в дорогу, зустріли світанок у Дніпрі та рівно у призначений час запаркувались на місці. Але ось невдача - слухавку ніхто не бере, а сама місцевість це по один бік дороги житловий масив, по інший - всякі мийки, СТО, автостоянки, при тому що вказана нам адреса якраз була по нежитловій стороні. Через хвилин сорок дзвінків вирушили на пошуки. Підходив до всіх сторожів стоянок, показував оголошення, мовляв, у вас тут такі не проживають? На одній із них пощастило, сказали "так, у нас у далекому кутку території є СТО, часто туди їздить, ось, хвилин 20 тому на ній поїхав хлопець негр". Як цікаво. Під'їхали до цього СТО, нам кажуть "так, знаємо, наш кузовник Рома (продавець) дружить із господарем та обслуговує йому машину". Ще веселіше. Як і очікувалося, місцеві пацани не змогли додзвонитися до свого колеги, ми за дві години вдосталь нагулялися територією, вивчивши кілька американських битків, залишили свій номер хлопцям і вирішили поїхати ще кілька годин потусувати містом і валити додому ні з чим. Як не дивно вже за 20 хвилин хлопці передзвонили, кажуть Рома з'явився, приїжджайте. Приїхали, вислухали купу вибачень, мовляв телефон сів, зарядка зламалася. Як тупо це виглядало з огляду на його кілометровий штир. Ну та гаразд, тачка-то де? -Скоро приїде. Отже, ще година пішла на те, щоби дочекатися саму машину. Загнали на яму, заліз подивитися днище та підвіску, не ідеал але бачив і гірше. Власник машини бігав тицяв на великий олдскульний пайоніровський сабвуфер у скляному корпусі та на ГБО поставлене півроку тому (перша думка була "сцук, чо ж я раніше не приїхав). Як виявилося ГБО встановлював сам Роман, я б йому, "кузовщику", руки-то повідривав за таке:

Та нажаль помітив це лише вдома коли зняв все

Деталі кузова дуже різнокольорові, але я і не збирався на машині віком 25 років міряти товщину лакофарбового. Обвіс дорест, фари рест, ліва не працювала, дальнє не працювало, салон на подив непоганий Перший Екліпс котрий я побачив з робочим кондером! Під капотом купа чужорідного, але тішить те, що це Greddy і ставилося не тут. Машина жила в Німеччині до 2005 року, а потім 15 років в одних руках, хоч і не найтямущіших. Зняв впускний патрубок із дроселя — сухо, гарно. Проїхався. Спідометр не працює. Пояснили тим, що півроку тому міняли АКПП на контрактну та зламали спідометр. Загалом їхала непогано, але якось незрозуміло криво, відчувалося що в ходову і гальма доведеться засунути свій ніс дуже скоро. Повернувшись із тест-драйву відчув поштовх при перемиканні на задню, але начебто працює. Загалом, субота, друга години дня, короткий день у МРЕО, розмусолювати ніколи, домовилися про ціну та поїхали оформляти. Ось такий він Матіас Амаконзе, 53 роки, дядька на Екліпсі.

Я не расист, але після 15 років такого володіння машина просто має отримати номери АР1488** Заскочили перекусити, розділилися і назад у дорогу. Скоро вечір, фара не працює, домовилися що всі пости проїжджатиму ховаючись за спідницею Фордом моєї дівчини. Головне дотягнути за Дніпро, а там уже жетон брата виручить. Дорога непогана, їхали, періодично включаючи кондер і кайфуючи з його роботи, мєлкий намагався одуплити хоч і 2DIN але допотопну магнітолу Pioneer, а за підсумком нагуглили що список підтримуваних нею девайсів закінчується на старовинних Sony Ericsson K-серії. Це тим, хто вічно просить повернути їм їх 2007-й) Звернув увагу, що якось зарано для 1 серпня почало темніти о сьомій вечора. Відчинив вікно і офігів — ясно ж. Коротше так, лобаш теж затонований. Проїхали весь цей квест, в'їхали до Запоріжжя, попили кави та рушили останні 15 км. Вже близько, посміливішав, вирішили прохопити світлофорами. Як наслідок втрачається зчеплення майже повністю. Просто зникає тяга в найнезручніші моменти. Глушиш, заводиш, їде першою-другою, іноді включала третю. З купою зупинок доповзли додому, наступного ранку вирішили просто покататися 600 метрів по селищу щоб поставити остаточний вердикт, спочатку далі першої не включалося, а потім і зовсім рушати перестала. Збс, контрактна коробка, півроку, блаблабла, гори в пеклі, упир дякую тобі, Ромчику! У будь-якому випадку потрібно віддати належне, це єдиний з трьох еліпсів, який після покупки довіз мене додому, перші два не доїхали. Почав розбирати потихеньку для свапа на механіку (стан якої був невідомим), безліч косяків, зняв ГБО, підставку акуму довелося взагалі різати/ламати.

Не вандалізм, а є запасна непотрібна деталь на заміну) О, моє улюблене місце у цій історії, зняв я значить патрубок котрий до дроселя (котрий перевіряв при покупці), а там калюжа мастила. Я уявляю як обережно Матіас поїхав до нас після того, як все підмарафетили для огляду. Гаразд, особистий досвід, він безцінний. Правий привід ні в яку не хотів виходити зі ступиці, навіть кувалда не допомогла. Зняв кулак у зборі з двома важелями та приводом. Сподіваюся пресом на СТО вигадають як це вирішити. Ну і якось все затихло через суди і т.д., чекав на дозвіл розбирати білу. Дочекався, побачив що коробці все ж таки дісталося при ударі, вирвало кілька кріплень, але напевно про розбір і про підсумки справи я напишу в бортовику білої, так би мовити, некролог. Лише під кінець жовтня знову почав займатися, відвіз коробас на поварку (спасибі n-e-o за підказки з присадок, а то мій зварювальник тільки диски лагодить):

Були також шанси врятувати переднє праве колесо, але нажаль повело у всіх площинах. Сподіваюся, хоч покришка вціліла, забрав останній комплект TOYO T1R у країні, нічим навіть його поповнити тепер. А після цього просто подивився на все барахло, що в мене є і зрозумів, що тут вистачить на два турбо-екліпси. Коротше поки що хід моїх думок такий: Свап автомата на механіку робив? Робив. Двигун капіталів? Капіталив. І це все протягом року. А коробку автомат ремонтував? Не ремонтував. Цікавенько? Звісно! Загалом зараз читаю літературу з нашої F4A33, вже знайшов де замовити ремкомплекти. Справа за малим — зняти гараж, в якому поміститься два з половиною екліпси і там їх будувати. На даний момент у планах просто відремонтувати і обслужити "нову" машину, залишити на автоматі, вже збираю рест обвіс на неї. У той же час займатимусь ремонтом першої, червоної бляхи. Як раз залишки білого кузова та його серце добре послужать у цьому. Хочеться освоїти кузовні роботи та малярку. Не знаю звідки у тебе стільки вільного часу, щоб дочитати це до кінця, але дякую за візит)