Зимова сімейна подорож

В грудні випала можливість піти у короткострокову відпустку. Отже не довго думаючи поїхали з сім'єю у подорож на Закарпаття. Тип паче що ніколи раніше туди не доїжджали. 

З Запоріжжя заїхали до батьків дружини, які мешкають на Черкащині. Там погостювати трішки та вирушили до м.Тернопіль. 

Тернопіль сподобався дуже, навіть не зважаючи на шести годинні відключення світла. Не даремно його кличуть "файним містом". Там і заночувати.

Наступного ранку поїхали в сторону Львова. Поблизу нього розташовується мекка всіх сучасних молодих футболістів, а саме футбольна академія "РУХ". А так як мій син фанат футболу, ця локація для нас була маст хев. Дуже сподобалось, найкраща академія футболу в Україні.

Звідси наш шлях лежав до с. Подобовець Закарпатської області, в якому був заздалегіть заброньований будинок для відпочинку.

Але як часто буває GPS повів не туди, та довелося на собі відчути що таке гірські сільські дороги. Та подорож не була б такою цікавою якби БМВ не зламався в горах на грунтовій дорозі, далеко від населених пунктів та щей з ідучим до всього цього дощем.

Коротко кажучи не витримав один з патрубків системи охолодження та лопнув. Чопики, проволока, ізолента та вода, з поряд протікаючого гірського струмка, вирішили цю проблему і ми рушили далі до своєї мети.

В Подобовці ми прожили чотири доби, відвідавши різні цікаві локації.

Наступне місце куди нам захотілося дістатися став Драгобрат. Через свою необізнаність я навіть здогадатись не міг в яку авантюру я лізу. Цей шлях взагалі заслуговує на окремий опис подій. Тут лише напишу що все було цікаво, весело та благополучно.

Заголом весь шлях склався з 3000 км. Половину з яких БМВ так і проїхав з перемотаними ізолентою патрубками системи охолодження, дерев'яними чопиками та мідною проволокою замість хомутів. Замінив лише воду на антифриз. От і кажіть тепер що Х5-й не боєць. Він не здався в горах, куди б жоден евакуатор не доїхав, а терпляче витримав цю подорож та довіз нас додому.