Історія одного півріччя

Завжди на перше місце ставлю байк. Аргументи — у кожного свої. Відкладав купівлю авто до останнього, просто-напросто не вистачало сил зосереджено вичитувати гори інфи, якою можна було б раціонально обгрунтувати вибір, щоб потім не пиляти себе за витрачений час, кошти та нерви.
В один момент авто стало необхідністю, листати однакові нескінченні сторінки в інтернеті набридло, а трата часу на невизначеність і підвішаний стан просто дибила. Ставлю ціль: будь-що остаточно визначитись з моделлю до кіня доби.
Методом різних фільтрів, всіх за та проти, логічних та нелогічних аргументів був складений короткий список з чотирьох авто з пріоритетністю, серед яких я знайду для покупки і свою залізяку.
Сиджу, дивлюсь на список, шукаю авто за чітким переліком та не відходжу від плану. Ніби все ок. Відклав кілька варіантів. Обдзвонив. З'їздив на огляд. Ніби нормально. Ні, не нормально, до сраки!
Вкотре згадуєш що в житті не жалієш лише про ті речі, які вибрав серцем. Коли в будь-який момент річ тобі подобається. В будь-який момент ти її любиш. Матеріальні цінності — не найголовніше в житті, однозначно. Але якщо тебе оточуються речі та люди яких ти любиш — ось він, дзен!
Починаю шукати дуже конкретну модель, з конкретним двигуном, з конкретними дисками, конкретного кольору та з конкретним салоном. Якщо говорити про Volvo C30 — просто без шансів. На всю Україну — 15 штук. Щось наближене до пошуку — 2 штуки, з них в доброму стані — 0.
Телефоную знайомому, якому пригнали авто з-за кордону. Гроші — одні і ті ж. Тільки авто не вибите нашими дорогами та паливом. Беру контакт чувака, який допомагає з цим (Саша, Сергій привіт), коротко пояснюю ситуацію і починаю паралельно серфити авто, яке можна було б притягнути до нас.
Все почало рухатись швидше, вийшов з періоду підвішаного стану і незрозумілості, починаю розуміти що все йде у правильному напрямку. Все йде у правильному напрямку місяць Потім — 2, потім -3, і так півроку.
Знову те саме. Там кузов пошкоджений, там пробіг великий, там їхати дуже далеко. Повертаюсь до пошуку чотирьох моделей, які були обрані для купівлі півроку назад, нібито, логічним методом. Одразу з'явліється кілька чудових варіантів, просто не докопаєшся, їдь — і забирай. Все що потрібно — сказати так. Сиджу насуплений. Згадую як в дитинстві мама на базар водила, кросівки нові купляти. Схема проста: побачив що сподобалось, просто відчув, і вже не зважаєш ні на що. Зазвичай — досить швидко і з самого початку. Потім ще зо 3 години повзаєш між людиськами і перебираєш однаковісінькі-різні кроси, переконуєш себе всімма правдами-неправдами світу — і … купляєш ті що сподобались спочатку. Просто як двері.
Починаю ритись в старих закладках — раптом оголошення ще досі актуальне. Ха! Актуальне! Одразу телефоную:
— "Саша, поїхали по Volvo "
— "Та то оголошення довго висить, не продаєтбся, можливо з ним щось не те…"
— "Поїхали! Воно чекає!"
-"Ну поїхали, але шансів мало, час та кошти на дорогу будуть в пусту." неохоче буркнув Саша.
Підібрали кілька запасних варантів, щоб не кататись просто так, якщо не підійде моє Volvo — точно заберемо щось інше на крайняк.
Приїжджаємо, дивимось, ніби все добре. Всі чекають на моє так або ні. Відходжу у бік, нікого не слухаю і стараюсь зосередитись на відповіді. Пробую вме оцінити на холодну голову. Розумно було б поїхати оглянути запасні варіантти які були поруч, для порівняння. Е! До сраки! Відкидаю все в сторону, підходжу до власника:
-" Давай ключі, забираю"
-" Бардзо добже, мисліме же пан по просту юш любе той самохуд", в душі, мабуть, радіючи що спекався авто яке купують раз в ніколи.
Від того моменту той самохуд подобається все більше і більше. Ні граму сумнівів, ні каплі нарікань і тони здивування: як іноді звичайні ситуації приводять до усвідомлення незвичайних речей: слухай себе, вибирай серцем і мрій без кінця і краю!