Рік без бортжурналу

В березні 2022 року ми вимушені були екстрено поїхати з дому. Збираю дочку(їй тоді 10 місяців було), збираю себе і виїзжаємо. Дякую собі що маю звичку "повний бак" і машина завжди заправлена. Виїзжаємо за Київську область... і у мене починаються квести : 1) не провалитись в ями у Хмельницкій області - виконано✔️; 2) вистояти на кордоні 3 години - виконано✔️. Далі завдання із зірочкою: 1) знайти в Румунії 98 бензин (бо Гольф завжди на Гранд Петролі 98м заправлявся) - знайшла ✔️.  Завдання з трьома зірочками - перетнути Дунай на паромі(назад дороги вже немає, так як вже пройшли кордон Румунії і Болгарії; у мене З- Заніженіє?). Паром той хитає, якось з 2ї спроби вдалось заїхати і майже не задіти губу. Цей квест теж виконано ✔️. 

, бо на Гольфі потрібно було вже міняти щеплення (за місяць до війни почав пробуксовувати). Приїхали, все ок. Живемо у селі 

(погуляти з дитиною майже немає де, магазинів теж немає). Кожень день їздимо в місто погулять, заїхати за продуктами, ринки, магазини і т.д. 

Тітка моя до якої ми приїхали-любить подорожувати тому тягає нас с собою: гори, водопади, старі міста, кафе, будинки Ванги, оглядові майданчики в горах ... погнали. 

Тільки у неї Т5, а у мене Гольф який пузом тре усюди).  

Ну нічого, витримали це випробування.
Минув місяць, можно вже повертатись додому. Але не все так просто. Дитина виїзжала з України по свідотству, а назад вже не впустять. Потрібно вклеювати фото малої собі в Загран. Я знов дякую Богові і чоловіку за те що маю машину і змогу доїхати до посольства (300 км від нас). Приїхали у Софію

 - даремно( черга така, що надо за місяць записуватись і звісно ж на телефони ніхто не відповідає. Записались аж на травень.) 21.05 дитині рік і ми повинні бути вдома!!! Вирішую не чекати поки попадемо в посольство в Болгарії а їхати у Грецію в посольство (до кордону с Грецією від нашого будинку 35 км)

, наступного дня зранку виїзжаємо і на кордоні нас розвертають, так як немає ковід сертифікату ?. Наступного дня їду на кордон с Північною Македонією( від нас 43 км), там моя мала заловбалась сидіти в машині і захотіла походити (тільки робила свої перші кроки), вони покорила там всіх прикордонників і нас пропустили ?. 250 км і ми у столиці

, нам за 40 хв зробили документи і на наступний день у 6й ранку ми виїхали додому. 
знов 1560 км у дорозі, але дорога додому приємна. 
 

Підсумок: за півтора місяця 4600 км. 
По приїзду додому - ТО, заміна щеплення (дякую Гольфу що витримав і не підвів ❤️). 
 

І хочу ще раз всім нагадати, що руzzzкие - мрази.