Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
ЛуАЗ завжди був для мене чимось більшим, чим просто корчем на якому не шкода місити болото. Завдяки клубу Luaz West я почав їздити ним на відстані в декілька сотень кілометрів і сьогоднішній запис саме про таку поїздку.
Катнути ЛуАЗом в гори, для мене, як для жителя рівнин, було чимось на зразок маленької мрії. Це поїздка не з простих для такого автомобіля, тому треба було збирати компанію. Але то одне то інше і я не знайшов компаньйонів для такої поїздки. Дуже шкода, але з іншого боку вся пригода дістанеться нам з дружиною.
Отже загальний технічний стан автомобіля задовільний, нові гарненькі фендери мають вберегти мене від постійно захляпаних вікон та дзеркал, але є 1 але... Хамві приводиться в рух двигуном МеМЗ-969А і така розкіш як система обігріву салону від цього двигуна не передбачена, а колись в молоді роки я зняв бензинову пічку і назад так і не поставив, отже на вулиці зима а ми їдемо за 250+ км в автомобілі без пічки.
Дорога "туди" пройшла без пригод, крейсерська 75км\год, одна зупинка на дозаправку і каву, і ми в Трускавці. Зима - не найкраща пора року для відвідування даного курорту. Парк без зелені виглядає доволі депресивно, а старі санаторії в тумані трохи постапокаліптично.
Але в нас в готелі було спа, масажі, всякі ванни, тому в місто ми ходили раз чи два, до легендарного бювету і ото по парку прогулятись.
Після оздоровдення ми зібрались з силами і поїхали в бік Борислава, а далі в район національного природного парку "Сколівські безкиди"
Хоч ми й провели в цій поїздці майже тиждень, але я б катався горами ще, мій "ідеальний" маршрут карпатами на ЛуАЗі це поїздка від Тустані до Петроса. Цей раз був тестовим заїздом, якщо так можна сказати. Я зрозумів що ЛуАЗом можна їхати у відносно далеку дорогу. А якщо мати з собою достатній набір запчастин і ще пару таких самих луазоводів то можна їхати хоч на край світу. Доречі про запчастини... я мав з собою тільки запасне колесо трохи моторного мастила і набір ключів. Зараз я вважаю це бездумною легковажністю, але Хамві жодного разу не підвів.
Як "головний відеоблогер" клубу Luaz West, я знімав нашу пригоду на відео і в результаті на ютубі є пара роликів про ту поїздку. Тому якщо моя писанина не зовсім вас втомила - жмакайте на посилання ну а там лайк, підписка, коментар... ну ви знаєте )))
Колись в Одесі в Совіньйоні бачив луаз-амфібію, крута штука.
Але є цікава річ:
На Жигулях, я практично все робив сам, при чому не маючи ніякого гаража. І все возив з собою. Колись навіть сміявся, що навіть як в полі стану, то додому якось доїду :)
На Сенсі теж щось робив, але вже більше їздив на сервіс.
На Жигулях сам виставляв холостий, мив карб ітд. На Сенсі, сам хіба міняв датчики і чистив дросель. Коли почав вимахуватись холостий - вже довелось їхати до діагноста.
На Сітроені взагалі руки пускаю лише до якої дріботні, типу поміняти кліпси, лампочки, зремонтувати кнопку на ляді. Все решта - лише на сервіс.
Тобто чим сучасніше авто - тим біьлше залежиш від цивілізації та профільних СТО.
А радянська техніка хоч і не сильно надійна, та при наявності рук за правильного місця, завжи можна поремонтуватись прямо на трасі. Хоч і доведеться з собою возити купу всякого хламу :)
Успіхів!