Перша велика подорож на Гольфу

Отже, рік 2021, в Україну ми вже з'їздили, хоч і на коротший термін, аніж планувалося, але відпустку 2020 таки догуляли :) Ремонти в хаті робити задовбалися, а батьки на допомогу приїхати не можуть, бо корона ще лютує і Україна знаходиться в червоній зоні... Хочеться розвіятися і використати відпустку з користю. Так ми з дружиною вирішили поїхати до Італії. І неаби куди, а в найпопсовіше для німців місце - озеро Гарда. Їхати ми збиралися не одним махом, а з зупинкою на ніч у друзів на Боденському озері. Маршрути під час всіє подорожі планувалися з врахуванням метанових заправок поблизу або прямо на основному маршруті. З бензобаком на 55л будь-який дурень може спокійно кататися, але маючи метан цікавіше їздити саме на ньому, інакше нахіба було брати таке авто?! :)

До Боденського озера ми накатали майже 500 км. Теоретично та й практично можна було б доїхати лише з однією заправкою десь після 2/3 маршруту. А реально хотілося мати завжди солідний запас ходу, якщо на запланованій заправці не виявилося б метану. Тому спочатку ми задулися на домашній для мого авто заправці у Гіссені, потім заїхали в Родгау до вже звичної для нас присяжної перекладачки української та німецької мов щоб забрати переклади дипломів моєї дружини та познайомилися особисто))) Далі по маршруту зробили піт-стоп на автобанній заправці поблизу легендарної гоночної траси Хоккенхайм. Її трибуни видно якраз через дорогу.

Далі було заплановано задутися газом у місті Зіндельфінген. Саме там знаходиться велетенський завод Мерседес (уявіть собі, 35000 робітників!!!). Та моїм планам не судилося збутися, бо метанова колонка була на ремонті. Ок, можна і ще трохи далі дотягнути і заправитися на БФТ у місті Херренберг, що ми і зробили. Оцінивши попередньо ціни на заправках в Австрії, вирішив додутися ще на Шелл у місті Донауешинген. А далі попхнули вже на Боденське озеро до моєї однокласниці :) Наступного ранку поснідавши ми рушили далі на південь. Маршрут на Італію я проклав так, щоб, по-перше, їхати тільки безкоштовними дорогами, а по-друге дуже хотілося відмітися в двох для мене ще незвіданих на той момент країнах - Швейцарії та князівство Ліхтенштейн. А, ну і вже не пам'ятаю якісь запчатини я продав одному австріяці, тому треба було обов'язково зупинитися на австрійській пошті, щоб не платити за міжнародну пересилку))) Тому наш маршрут на наступний день виглядав так:

Це мало бути майже 450 км з усіма вихилясами ліворуч і праворуч))) По дорозі ми не могли намилуватися Альпами і частенько зупинялися то там, то сям))) По дорозі до Швейцарії зустрілася дешева метанова заправка, але зі слабким компресором, тому особливо задутися газом на ній не вийшло :( Незвично було проходити митний контроль всередині ЄС (Швейцарія ж в Шенгені, але не в ЄС), але на авто з німецькими номерами ніхто з прикордонників не звернув уваги і ми поїхали далі))) А як заїхали до Швейцарії, так майже одразу потрапили і в князівство.Неймовірно красивий замок в Вадуці.

Нагулявшись замком та самим містом ми рушили далі і наступною зупинкою був Давос. По самому місту ми не лазили, а лише погуляли навколо озера.

Взалі їздити Альпами влітку дуже прикольно, з однієї кліматичної зони мандруєш до іншої. Здається півгодинки тому тобі було цілком комфортно в шортах і футболці, а тут на тобі, заїхали на найвищу точку Флюела Пасс (2400м) і тут тобі 11 градусів тепла, а навколо 3тисячники зі снігом стоять))) Відвертий дубак не завадив мені зафоткати Гольфа біля Шоттенського озера.

Далі ми помандрували через Офен Пасс до Італії. Якщо на попередній дорозі максимальний підйом був 10%, то тут вже 12% і будинкам на колесах ні тут, ні там шастати не рекомендується))) Краєвиди просто неймовірні. Ні краплі не пожалкував, що не поїхали автобанами.

Від всієї душі напетлявшись Альпами ми спустилися вже і Італію. Т.к. цей регіон Італії називається Південний Тіроль, то німецька мова тут понад усе. То і не дивно, Тіроль розділили після 1СВ на австрійську та італійську частину. Сьогодні частка німецькомовного населення тут близько 86%. По дорозі до озера Гарда ми задулися газом в Больцано. Після Німеччини дуууже незвично було знову побачити заправщиків, геть відвик від цієї касти :) На вечір ми добралися до нашого готелю, а середній розхід метану склав за БК 3.6кг на 100 км.

Погода була неймовірною, як тільки ми занесли речі до номера, то одразу ж побігли купатися в озері - дуже практично, коли готель стоїть в 1й лінії)))

Таким доїздом до озера наш Гольф по дорозі відзвітував, що рубіж в 152 т. км пройдено)))