Світло-чорне

Всі мої автівки за винятком Рема рано чи пізно перетворювались на акваріуми. Подекуди навіть із водою всередині, але ж зараз не про це.

​​​​​Ренегейд був затонований ще в USA, і, якби я не знав, що прилетіло в нього припаркованого, то вирішив би, що саме тонування і стало причиною ДТП.

Лобове скло розбилося під час аварії і його згодом замінили на прозоре, проте решта скла була заліплена в "темну ніч", а на задніх це було зроблено поверх заводського тонування.

Буде зайвим казати, що в умовах перманентної відсутності вуличного освітлення їздити було дещо незручно. Звісно я переконував жінку в тому, що це справа звички, але ж згодом спіймав себе на постійному бажанні опустити скло під час будь-яких маневрів в темний час доби.

Коли я двічі ледь не проїхав повз поворот, стало зрозуміло, що розтонування - це справа часу, натхнення та наявності електроенергії, і щойно всі три інгредієнти з'явилися одночасно,  плівка одразу пішла геть.

​​​​​Мабуть таким би він в залишився, якби не декілька "але". По-перше, заднє чорне скло із заводським затемненням стало занадто сильно контрастувати із прозоро-зеленим переднім, по-друге, зникла одна з фішок дизайну Реніка, яка полягає у специфічній формі бічного скління із переходом на чорний дах. Але ж найгірше з усього - це кляті фіатівські гумові ущільнювачі, які, визираючи з-за скла, руйнують лінію вікон ще більше.

Тобто, "розтонував? Тонуй!". Здавалося б, що може бути складного у тонуванні скла дверей? Проте зробити це власноруч я не наважився через майже повну відсутність світла на роботі в робочі часи протягом останніх місяців. Всі знайомі тонувальники або відійшли від справ, або взагалі поїхали. Тож довелось трошки пошукати. Але успіх у пошуку тонувальників не став вирішенням питання, бо підібрати плівку, яка пасувала би задньому тонуванню та водночас влаштовувала б мене - і, насамперед, дружину - в контексті комфорту виявилось не так легко.

За даними прибору заводське тонування Реніка - 26%, і зовні краще за все йому пасує 20% плівка. Але ж майже всі плівки були відхилені через наявність кольорових відтінків, металізації та дзеркального ефекту. До того ж зсередини 20-ка для мене занадто темна і однозначно набагато темніше того, що позаду. Не зважати на це уваги я б не зміг, бо це якийсь пекельний калейдоскоп.

Відхиливши ідею тонування переднього скла на кшталт задніх, я поставив перед собою нове ТЗ: підібрати лише відтінок плівки та обрати щось із 35% світлопропускною здатністю. Знайти чисто чорну 35-ку без спецефектів виявилось теж не дуже просто (дивно, але всі досі бажають "бункер"), але врешті-решт знайшлися залишки Magnus Pro Ceramic у знайомих.

Сьогодні все наліпили, і результатом я поки що вдоволений. Переднє скло світліше за заднє, як і було з заводу, проте ніщо поза ним не спотворює його форму, та взагалі образ став більш менш цілісним.

Щодо комфорту, тонування зсередини виглядає тотожнім із заводським, і в темряві майже не дратує. Win-win.