Перший дальняк: подорож до Хорватії

Вкрай важливо було особисто полетіти до постачальника мікрочіпів та електроніки на переговори, щоб знизити ціну на комплектуючі та домовитися про безперебійні і оперативні поставки. Таким чином я отримав дозвіл покинути країну на невеликий термін. Дозвіл на виїзд це був гарний привід, щоб вивезти своїх дівчат на моря, допоки я буду займатись робочими питаннями. Ну а потім і самому вдалось викроїти тиждень часу, щоб трішки перепочити та перевести подих. Ось про цю поїздку я й хочу шкрябнути кілька слів. 

Отож, одного раннього ранку я завантажив пару валіз, трішки провіанту, дівчат і ми вирушили в дорогу. З Івано-Франківську, через перехід Берегове в Угорщину. Це був перший дальняк на Досліднику, і перший дальняк для моїх малих. Передсмак поїздки був досить бентежним, адже я не уявляв як все пройде. На кордоні питань не виникло і ми пересікли його досить оперативно, всього за дві години. Взяли курс на Будапешт, на першій заправці купили венетто, дозвіл на пересування угорськими дорогами і погнали далі. Режим поїздки виглядав приблизно так: сон-крик-сіся-мультики-крик-сіся-сон і далі по кругу )) Кожних 250-300 кілометрів робили зупинку на перепочити, погуляти, перекусити. Зупинились за Будапештом в якомусь невеличкому містечку (вже не памятаю назви), трішки погуляли історичною частиною, повечеряли та й спати полягали. А наступного дня раненько вирушили далі в дорогу. Проміжним пунктом нашого маршруту був Задар. Саме там я мав лишити родину і з Загреба летіти по своїм справам. На диво, другий день дороги видався значно легшим. Знову зупинялись кожних 250-300 км, коли на дозаправку а коли й просто на відпочинок. 

В Задарі ми зупинились в старій частині міста, де зняли затишний номер з милим двориком та басейном. І мені навіть вдалося трішки попрацювати. 

А потім моя малеча вперше в житті побачила море. Це був просто фонтан емоцій. Скажу чесно, я радів, мабуть, навіть більше за малечу ))

Після мого тижневого бізнес-тріпу я повернувся, і ми поїхали трішки глибше та північніше. Нашим ідеальним місцем ми бачили якесь село, де буде мінімум людей та максимум спокою. Отож ми обрали для себе містечко Трстеник, що розташоване на півострові трішки недоїжджаючи до Дубровніка. Дорога місцевими серпантинами зайняла близько трьох годин, половину з яких дітвора солодко спала.

По приїзду нас вже чекав затишний старовинний будиночок. Враження було ніби потрапили в музей ))

Взагалі дуже фартонуло і з обраним періодом і з датами. Високий сезон на той час вже закінчився (це була перша половина вересня), більшість туристів вже поїхали по домівках. Навкруги була тиша і спокій, ніякої галасної музики, натовпів під градусом і так далі. І погода. Нам випав цілий тиждень теплої, спокійної та сонячної погоди. Оксамитовий сезон у всій своїй красі! А від будинку відкривався просто казковий вид.

Містечко Трстеник - це старе рибацьке село, яке знаходиться у підніжжя гір. Біля моря розкинулась затишна набережна, до причалу щодня підпливають туристичні кораблики, кораблі та яхти, дегустують місцеве вино, їдять місцевий сир. Атмосфера поного спокою та затишку. 

Я свідомо шукав житло не на першій лінії, щоб точно гарантувати собі спокійний відпочинок і сон, а також, щоб була можливість прогулюватись, дихати свіжим морським повітрям та дорогою до моря милуватись краєвидами. 

Також обов'язковою програмою було відвідання місцевої виноробні, дегустація смаколиків та прогулянка. Вид звідти відкривається ще кращий!

Тиждень часу промайнув дуже швидко. І хоч мені не вдалось вимкнутись на 100%, бо я продовжував працювати (мітінги, чати, онлайн конференції), але робити це під смачне вино та чудовий краєвид було на багато комфортніше! В останній день, як годиться, зупинились в центрі, кинули монетки у воду, і загадали ще повернутись. 

Зворотній шлях проліг через Загреб, де ми теж трішки погуляли і заночували, та той самий Будапешт, де ми також погуляли і заночували. Будапешт для мене загадкове місто, я був в ньому вже не вперше, але знову не зміг зрозуміти його на смак.

Ось з такими змішаними почуттями ми й повернулися до України продовжувати свою боротьбу.

Усього пробіг склав близько 3500 кілометрів. Середній розхід показав 9,3 літри бензину на 100 кілометрів. Дослідник показав себе виключно з позитивної сторони. Вмісткий, надійний та дуже комфортний. На щастя обійшлось без непердбачених пригод, без штрафів, без поломок та без будь-яких неприємностей. Дуже тішило, коли зустрічаєш за кордоном на трасі автівку з українськими номерами, обовязково вітаєшся аварієчкою. Всі такі чемні і приємні ))) Чи то просто настрій такий був. І на щастя не зустріли жодної русні. Отож ложки дьогтю в бочці меду не виявлено. 

Бойове хрещення Дослідника дальняком можна вважати таким, що відбулось! Сподіваюсь в 2023 році нас чекають ще такі цікаві та приємні подорожі. 

 

Пробіг 18000 км.