Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Зі своєю другою половинкою вирішили зганяти в Одесу - погуляти, подивитись пам’ятки архітектури, тобто все, куди ноги заведуть.
По трасі їхав культурно: 100–110 км/год, без гонок, бо куди поспішати, якщо настрій - туристичний. А коли проїжджали повз Коблево -гріх було не зупинитися й не зробити кілька фото, щоб потім було чим хвалитись.
Машина - просто пісня. Їхати одне задоволення: треба обігнати - натиснув і ти вже попереду.
А дороги… ну от чесно, їх реально привели до ладу. Доїхав без того вічного сканування асфальту очима на наявність ям. Прогрес!
Одеса - це взагалі інший вимір, порівняно з моїм рідним Кропивницьким, Одеса видалася мегаполісом космічного масштабу. Рух божевільний, машин - як мурашок, але приємно здивувало одне: навіть коли навігатор вирішував потролити й завести не туди, ніхто не сигналив. Більше того - пропускали у потрібний ряд👍
Одесити, ви святі люди, чесне слово. Доречі, в мене виникло питання до місцевих: люди, невже до такого скаженого руху реально можна звикнути❓
Ми стояли в одній пробці хвилин 40 - і це в робочий час. А що ж там робиться в годину пік🤪?
До готелю на Дерибасівській дісталися без пригод, загнали машину в підземний паркінг, скинули сумки й пішли гуляти. Погода могла б бути й кращою - холодно, сиро, але місцевий глінтвейн швидко зробив свою справу. Тепліше стало не лише в руках, а й у душі😁.
За один вечір ми намотали 18 км пішки‼️. Так, я теж не одразу повірив, але смартфон каже правду.
За пару днів усе переглянути просто нереально. Тому Одеса точно побачить нас ще раз, а ми - її.
