Чому м235 і до чого тут дитяча мрія.

Щож, почнімо мій бортовий журнал із тривіального запису. Як я докотився до такого життя, та що спонукало мене купити BMW m235i.

Не знаю буде це комусь цікаво, чи ні. Особисто я час від часу повертаюсь на сторінки своїх колишніх авто та перечитую історії. Тому кожному свому запису я намагаюсь надати емоційного забарвлення, фарб та образів, щоб потім можна було повернутись саме в цей момент. А якщо це буде ще комусь цікавим - то вже подвійний ефект. 

Мій смак в авто завжди був специфічним, але я обирав машину серцем, а не мозком. Саме тому в мене був Шеві Малібу, Шеві HHR SS, Міні Купер ітд. Кожна машина була зі своєю родзинкою: якась мала особливу зовнішність, якась їхала емоційно, якась дарувала максимум комфорту. Остання машина, яка сильно мене зачепила - то Chevrolet HHR SS "Пожежка", це було шалене кохання, я робив для неї все, і вже коли її добився та довів до ідеалу, і, здавалося б, їздити і насолоджуватись - вона відійшла у інший світ. Дякувати Богу, що мене не забрала з собою. Це змусило мене переосмислити всю мою філософію керування авто. Якийсь час я навіть дивитися не хтів на швидкі та емоційні автомобілі. В родині з'явився здоровенний "Дослідник", і цього було цілком достатньо. 
Поступово я почав сумувати за Пожежкою, точніше за тими емоціями, які вона мені дарувала. І так в голові зародилась думка про те, що потрібно щось для душі. 
Ця думка підкріпилась тим, що мої малята підросли і захтіли їздити з мамою по своїм справам вдень, коли тато працює. Так розпочались мої муки вибору. Я однозначно хотів мати маленьке, швидке, драйвове авто. А потім я побачив на дорозі Challanger, і зомлів. Це як побачити своє перше кохання. Я згадав, як вперше побачив його надцять років назад і сказав тоді собі, що колись собі такий точно куплю. 
Я промоніторив все, що продавалось в Україні, навіть декілька варіантів торгував на copart, але дитячим мріям не судилось здійснитись, бо я влаштував тест-драйв. Ілюзія зникла. Велике, неповротке авто, з жахливим інтер'єром, низькоякісними матеріалами. 3,6 пентастар просто не їде. Мій Дослідник їде краще. 5,7 вже були овербаджет. Я вже мовчу про HEMI. Коротше кажучи, я повернувся до початкової концепції. 
Fiat 500 Abarth, Mini Cooper S, BMW 1 series, VW Golf R, Ford Focus/Fiesta ST, Audi a3 і таке інше. Єдине куди я не дивився - це Японія та Корея. Ну не моє ця східна культура. 
Мені дуже подобалась BMW копійка купе. І за розмір, і за їздові якості і зовні. І я навіть декілька штук подивився. Як і декілька мініків. Один навіть ледь не купив, але ж продавець відмовився дати знижку на усунення косяків, а їх там трохи було. І вже потім я звернув увагу на BMW 2 series. Виявились вони не на багато більшими в розмірах за копійку, але ж новіші та свіжіші. 
Таким чином я почав моніторити двійки. Спочатку дивився 228, 230. Аж поки не затестдрайвив 235 на 3 літрах.  Тут сталась хімія, я зрозумів, що це саме те. 4,6 до сотні, шлунок прилипає до спини, шикарний звук двигуна та вихлопу, вууууух, я закохався. Почав моніторити, варіантів не багато, і більша половина з усього що є з заміненим двигуном і кпп. Воно й не дивно, адже ця звірюка постіно провокує навалювати до відсічки. Таким чином народився головний критерій, двійка має бути в повному стоці, без чіпів, свапів та тюнінгу. І ще один важливий момент, дуже хтів повний привід, бо чистого заднього я відверто боявся, особливо після дтп. 
І ось вона, 235 з Канади, з лайтовим пошкодженням (опишу в наступному записі), пробігом 82500 км, в М-пакеті, з цілою безпекою та з XDrive. Довго не вагався, поторгувався для годиться та й купив. 
Скажу відверто, я в захваті. Машина під будь-який настрій. Машина в фуловій комплектації (подробиці в наступних записах), в чудовому стані, без колгоспу та тюненху. 
Попереду буде багато цікавого, залишайтесь з нами ))

Stay tuned, як то кажуть :)