Як я купив свій перший Гольф мк1

Історія покупки доволі спонтанна. Якось мій товариш zinkevych скинув лінк на оголошення про продаж одинички в Івано-Франківській області. Виглядало вроді як нічого цікавого — старий Гольф з вигорілою фарбою і овощним мотором 1.1 карбюратор. Але при детальному перегляді фотографій виявилось, що машина має практично ідеальний стан металу і майже оригінальну комплектацію.
Переговорив з продавцем, виявилось що це якийсь напів-перекуп, найшов машину кілька місяців до того в якомусь селі, трошки підмарафетив і виставив на продаж. Але з його слів стан машини таки дійсно унікальний як на свої роки. Було прийнято рішення їхати, і якщо все так як описував продавець то брати.
Вживу машина виглядала не дуже ефектно — неякісно пофарбована і в результаті вся матова і бліда, але власник не обманув — всі зазори рівні, гнилі нема. Судячи зі всього попередній власник (до перекупа) гарно доглядав за кузовом. Хоч він і помалював його свого часу неякісною фарбою, яка з часом вигоріла і стала матовою, але перед тим позаливав всі внутрішні поверхні якоюсь смолою, яка і врятувала метал. Арки і пороги було покриті страшним на вигляд бараником, але це знову ж таки врятувало їх від корозії.
Після невеликого тест-драйву я зрозумів, що хочу купити це авто. Хоч десь там щось стукало в ходовій ззаду, більше ніяких проблем не було. Машина прекрасно розганялась, гальмувала (хоч гальма і без підсилювача), повертала, передачі втикались чітко і легко.
Розрахувались з власником, взяли ще зимові колеса і поїхали на Львів. Машина на одному диханні проїхала 150км і ніразу навіть не натякнула на якісь проблеми.

Такою Львів побачив її вперше. Висока (передні пружини і стойки вроді від ВАЗа) і не особливо презентабельна. Але в середині тої машини є великий потенціал для роботи…
Далі буде.