Про ендуро, гуму, і небезпечний український чорнозем :)

Кінець літа, жнива вже завершено, 2 дні поспіль були нормальні зливи, але наразі сонечко. І тут мені закортіло з'їздити в одне місце, твердої дороги куди категорично нема, навколо самі поля.

Фактично я ще не їздив по справжньому чорнозему після дощу. Бо зазвичай навколо такого не було, лише пісок, трішки глини, і торф'яний ґрунт.

Попередньо вирішив наступити на горлянку власним принципам, і спустити трохи колеса. Зупинивсь на 1.3 атм, бо буксаторів в мене нема.

І let's go...

З'ясувалося що моя універсальна гума Mitas Е09 неочікувано добре їде у багнюці. І тримає, і гребе, ще й керується. 

Та все ж приємніше було їхати по полю, просто по стерні. Хоч там і було мокро, але не багнюка, і можна норм навалювати.

Приїхав у гараж, заходився відмивати мот. Точніше виколупувати мот з під товстого шару чорнозему, міцно армованого травою та соломою :) На це пішов весь день, кілька 6-літрових пляшок води, а територія під гаражем рясно вкрилася новим родючим шаром ґрунту ))

Наступного дня побачив що ланцюг все ще у багні. Засохлому. Заходився знову мити. Ой, а щось і колесо не дуже легко крутиться, хіба ланцюг так за ніч так заіржавів?!... Зняв захист ведучої зірочки. А там... Стільки міцного якісного природного будматеріалу, що з нього можна було б побудувати невеличку хатинку мазанку ))) Довелося знімати ще й зірочку, і годину оте все відкролупувати, аж поки не докопався нарешті до сальника КПП. На щастя він був цілий. Полегшало.

Тепер знаю, наскільки небезпечний український чорнозем.

Кажуть, наступного літа він буде ще жирніший. Бо москалів пішло на добрива вже 100 тисяч, а буде ще більше :))