"Авто місяця" - інтерв'ю з власником

Драйвер.Топ продовжує свій проєкт. Це - інтерв’ю з переможцями голосувань. Наші журналісти поспілкувались з @DimasE34 , який переміг у номінації “Авто місяця — березень 2026”

– BMW E34 сьогодні — це вже абсолютна класика, яку все важче знайти у живому стані. Розкажи, як ця «тридцять четвірка» опинилася в твоєму житті?

– Історія цієї машини досить цікава й почалася вона ще у далекому 2007 році. Тоді мій батько купив її суто для себе, і ніхто в родині навіть не здогадувався, що вона колись перейде до мене. Але у 2011 році батько задумався про зміну авто, тому Е34 виставили на продаж. Якраз у цей період батьки готували мені подарунок з нагоди вступу до інституту.
Спочатку батьки хотіли купити мені Е36, але, переглянувши кілька варіантів, зрозуміли: найкраща машина вже стоїть у нашому дворі. Тому прийняли рішення зняти «тридцять четвірку» з продажу й залишити її. Так у 2014 році вона офіційно та повноправно перейшла у моє володіння.

– Колір Weinrot (Винний червоний) неймовірно личить цьому кузову і виділяє його серед звичних чорних та сірих E34. Це рідне фарбування автомобіля, яке вдалося зберегти чи відновити, або ж свідоме рішення повністю перефарбувати машину в такий глибокий та рідкісний відтінок?

– Це її заводський колір, у мене навіть є допис із розшифровкою VIN-коду авто. Проте покриття вже не рідне. Було одне повне перефарбування у 2018 році після невеликої зимової ДТП. Тоді я вирішив, що немає сенсу фарбувати лише місце удару. Більша частина машини була в оригінальному ЛФП, і всім зрозуміло, в якому стані воно перебувало через стільки років. Саме тоді надійшла хороша пропозиція від маляра з нашої автоспільноти, і я погодився. Салон тоді розбирав сам, щоб мати можливість привести його до ладу, поки машина перебувала в майстерні.

Малярка частина 1

Малярка частина 2

Малярка частина 3
Ну й цьогоріч, перед участю у фестивалі Stance Hill, провели локальні усунення проблем із ЛФП у Unicorn Garage.

Зокрема, прибрали «рижики» на правих задніх дверцятах в районі молдинга, невеличкий дефект на арці правого крила біля порога, а також розв'язали проблему з лаком, що поліз на лівому задньому крилі та частково на даху.

Завдяки гаражному зберіганню колір із 2018 року майже не змінився, тож теперішні роботи по кузову дозволили ідеально влучити у відтінок. Результат додатково скоригували поліруванням. Тому авто знову у строю!

– У твого автомобіля дуже правильний, агресивний фітмент. Як вдалося досягти такого заниження? Яка підвіска тут встановлена - койловери, пневма чи кастомні пружини і чим довелося пожертвувати заради такого стилю на дорогах Києва?

– Ще з перших місяців володіння хотів опустити машину, але в розумних межах. Якось натрапив на форумі на пружини Eibach, але тільки передні. Робив усе сам, уперше, на свій страх і ризик. Очікував, що результат буде гіршим, але для початку цього вистачило.
Згодом купив задні амортизатори Meyle, до яких давно вже лежали пружини AC Schnitzer -30 мм (зараз уже -45 мм). Процес заміни задніх амортизаторів був тривалим — думаю, ті, хто їх міняв, знають, про що я.
Так проїздив досить довго, поки не наважився на радикальніші зміни. Зараз конфігурація підвіски наступна:
- Передні амортизатори: MTS Technik з укороченим штоком.
- Задні амортизатори: Bilstein B6.
- Пружини: комплект Eibach Pro-Kit (вже запилені).
Результат вийшов хороший. Він мене повністю влаштовує та дозволяє комфортно пересуватися містом. Тому нічим жертвувати не довелося!

– Диски завжди змінюють вигляд будь-якого проєкту, і тут вони підібрані ідеально. Що це за модель, які їхні параметри та як тобі вдалося «посадити» їх у арки E34 без дикого тертя?

– До цих дисків на авто стояли оригінальні BMW 21-го стилю. Які я колись теж придбав. Зараз використовую їх як зимовий комлект. Проте хотілося чогось рідкісного, не такого, як у всіх. Мене захопив напрямок German Style, де кожна друга машина — на розбірних дисках. І ось натрапив на оголошення в Україні — досить рідкісні Mille Miglia MM2000. На момент купівлі параметри були по колу 17х8,5 ET20.

Але тут починається найцікавіше: на фото в оголошенні диски були в зборі, а приїхали розібраними — лише болти накручені, й ніяким герметиком навіть не пахне. Продавець почав викручуватися, мовляв: «Я не знав, це колеги розібрали». Я був у шоці, бо раніше з таким не стикався, а коли дізнався ціну за збирання одного диска — ошелешив ще більше. Тоді я зрозумів, що треба вчитися збирати їх самому. Надивився YouTube та форумів: нічого складного, але коли усвідомлюєш, що на одному диску 40 гвинтів і гайок, стає трохи не до веселощів.
Щоб правильно «посадити» колеса у глибокі арки E34, я замінив полиці на задніх дисках. Фінальні параметри вийшли: перед — 17х8,5J, зад — 17х10J.

Після збирання та примірки поїздив кілька днів і зрозумів, що колір центрів не пасує до машини. Захотілося перефарбувати їх у темний графіт, щоб вони гармонували з молдингами та Shadow Line. І ось ми знову беремося за розбирання! Центри віддав на порошкове фарбування, а потім — знову ці 160 гвинтиків закручував назад.

Остаточно уникнути сильного тертя допоміг правильний підбір гуми з легким «стретчем». Фінальний конфіг зараз: спереду — 215/45/17, ззаду — 235/40/17.

– А що ховається під капотом? Який двигун зараз приводить твою красуню в рух? Бо візуально машина виглядає бездоганно.

– О... тут ціла історія! Із заводу стояв M20B25, який за 5 років жодного разу мене не підводив. Але в один момент, десь за рік після фарбування, він затроїв, і я вперше викликав евакуатор. Діагностика показала: двигун скоріше мертвий, ніж живий, а капітальний ремонт виходив у космічну суму.

Капіталити або шукати «живий» М20 не було сенсу, тому я зважився на свап М50B25. Щоб не шукати кожну дрібницю окремо, вирішив купувати цілого донора. Пошуки затягнулися, але зрештою в Полтаві знайшовся варіант: машина впала з підйомника, кузов — жах, але техніка — ідеал! Батько підтримав цю авантюру, і ми її забрали. Бонусом до двигуна йшла крута комплектація: кондиціонер з AUC, правильна проводка та редуктор з блокуванням.
Поки під капотом було порожньо, я вирішив навести там повний марафет: вичистили заводський герметик, проварили проблемні місця, прибрали майданчик під акумулятор (переніс його під сидіння) і повністю перефарбували підкапотний простір.

Свап M50B25 частина 1

Свап M50B25 частина 2

Свап M50B25 частина 3
Сам двигун перед встановленням обслужили «від і до»: замінили всі сальники, прокладки, ковпачки, свічки, пофарбували клапанну кришку та перепакували підкапотну проводку в нову тканинну ізоленту. Коли все зібрали та підключили — я отримав зовсім іншу машину. Результатом задоволений на всі 100% — це вартувало кожної витраченої хвилини!

- Утримувати та тюнінгувати класичну BMW в Україні сьогодні — це окремий вид мистецтва та виклику. Яка деталь або етап роботи над авто виявилися для тебе найскладнішими чи найдорожчими?

- Скажу так: щоб зібрати мою BMW до її теперішнього стану, знадобилося два донори — і це не враховуючи купу деталей, які докуповувалися окремо. Двигун та підкапотна проводка «переїхали» з першого донора. Салон повністю дістався від другого.
Якщо ж говорити про труднощі, то я б виділив такі моменти:
Найскладніше — пошук рідкісних деталей. Інколи побачиш якусь цікаву опцію чи елемент, загоришся встановити собі, а нового в продажу вже просто немає. Якщо ж дивом і знайдеш — цінник одразу Full up.
Найдорожче — кузовні елементи. Мене дивує, чому за звичайний шматок формованого металу іноді просять стільки, наче він вилитий із дорогоцінних металів.

- Кажуть, що проєкт неможливо закінчити, його можна лише призупинити. Машина вже набула свого фінального вигляду і чи були пропозиції продати?

- Це авто — моє життя, а його неможливо поставити на паузу. Просто завершити проєкт і їздити, кайфуючи від результату, — це взагалі не про мене. Завжди хочеться щось доробляти й покращувати, особливо коли робиш усе своїми руками (за винятком хіба що кузовних робіт).
Зараз є безліч автосервісів, але коли приїжджаєш туди й бачиш їхній підхід до машини... розумієш, що краще зробити самому. Адже за зламане кріплення тобі ніхто нічого не відшкодує. І це не криворукість майстрів, а просто не знання як воно влаштоване.
Щодо продажу — наразі це питання навіть не розглядається:
Пропозиції, звісно, були, і неодноразово. Але кількість часу, емоцій та коштів, вкладених у цей автомобіль, уже ніколи не повернуться. Ця машина просто не має грошового еквівалента.

– І останнє, але не менш цікаве питання. Як ти дізнався про Драйвер.Топ та які емоції відчув, коли дізнався про перемогу в номінації «Авто місяця»?

 
– Про Driver.TOP я дізнався так само, як і більшість користувачів — натрапив на рекламу в одній із соцмереж. Одразу з'явилася думка: «Круто, варто спробувати!». А те, що сюди можна було легко перенести бортжурнал із Drive2, заохотило остаточно.
Щодо перемоги — якщо чесно, я взагалі не думав, що це вдасться. Боротьба була запеклою, до того ж 3 з 4 автомобілів-фіналістів — це BMW. Суперники виявилися дуже гідними, що вже казати про ту саму E46!

Завдяки усім, хто підтримав моє авто, вдалося здобути титул «Авто місяця». Велике спасибі кожному за голос!

______________________________

Нові інтерв’ю з переможцями ТОПу вже зовсім скоро —  не пропустіть.