Історія покупки

Отже, після продажу Honda я, як людина, яка не звикла довго бути без автомобіля, вже того ж дня почав активно шукати наступне авто. Але, як це часто буває, нічого не складалося. Варіантів було багато, але жоден не “чіпляв”.

Я взагалі людина нестандартна, тому й автомобілі в мене завжди були різні. Найцікавіше те, що я ще жодного разу не купив саме ту машину, за якою їхав дивитися. 😄 Завжди траплялося щось несподіване.

Минуло вже три дні без авто (а для мене це майже вічність), коли на AutoRia я побачив цю малечу.

Одразу написав власнику, трохи поторгувалися, домовилися про ціну — і вже незабаром я разом із кумом їхав на оглядини.

Оглянули автомобіль, переглянулися між собою… І, здається, все стало зрозуміло без слів. Рішення було прийняте ще до того, як ми виїхали з двору — забираємо!

Потиснули руки, домовилися про переоформлення на наступний день, і так Škoda Superb стала моєю.

Але є один цікавий момент…

Саме через нього я й вирішив вести цей бортжурнал.

Справа в тому, що комплектація тут… скажімо так, дуже скромна. Особливо якщо порівнювати з моїми попередніми автомобілями, які майже всі були в максимальних комплектаціях.

Тут немає парктроніків, стоїть звичайна магнітола Swing без Bluetooth, 16-дюймові штатні колеса, та й загалом є чимало моментів, які хочеться змінити.

Саме тому попереду буде дуже багато цікавого: дооснащення оригінальними опціями, пошук деталей, встановлення MIB2 Amundsen, кодування, різні доробки та багато іншого.

Одним словом — роботи вистачить.

І саме з цього починається історія «Сніжки».

Далі буде… 😉