Alfa Romeo Type 940 Bianca Giulietta

«Альфа — це не вибір. Це доля»

Володіти Alfa Romeo — це не про раціональність. Це про дитячу мрію, що гріла десь всередині щоразу, коли повз проїжджала 159-та чи гаряче миготіла в стрічці нова Brera. 

І з кожним новим поколінням, коли з’явилися Giulia та Stelvio, я був певен: ось-ось, наступна машина точно буде Alfa. Але життя — воно з характером.

У 2017-му на горизонті з’явилася неймовірна 159 TI, одна з найкрасивіших у Києві. Це був пік ринку, космічна ціна, і тоді я повернув ключ у замку… DS4 2.0 дизель на механіці. Жодного жалю — шалено круте, драйвове авто, яке я обожнював.

2021-й мав стати роком, коли в моєму дворі мала оселитися Giulietta останніх випусків. Салон, нова, все як треба… але то кредит, то раціональний аргумент шепотів на вухо: «візьми щось сучасніше». І я взяв нову Mazda 3.

2024-й — знову повернення до мрії.

Дивився Giulia, дуже серйозно. Але, як кажуть, Бог любить трійцю — і я виїхав… на новій BMW 3 Series. Коло знову замкнулося не там, де треба.

Але доля — вона вперта.

І приходить тоді, коли не чекаєш.

Одного дня, зовсім випадково — як це часто буває на п’янці — я взяв і купив Giulietta 2012 року в свого друга. Живу, чесну, з оригінальними 93 тисячами пробігу. І за такі гроші, що смішно навіть згадувати.

Технічно машина — майже ідеальна.

Косметика — так, є над чим працювати.

Плани — море. З бажанням, азартом і тою самою любов’ю, яка живе у кожного альфіста.