Коли наша сім’я прибула до США, нам відразу знадобився власний транспорт. Усі знають, що без автомобіля тут пересуватись надзвичайно складно через відсутність нормального громадського транспорту. Тож ми почали пошуки.
Фінансів у нас було небагато. Після продажу C-MAX залишилася певна сума, і, порадившись із друзями, ми вирішили взяти вживану машину в кредит. Часу було обмаль, тому ми об’їхали кілька майданчиків та дилерів.
Неочікувано пощастило знайти два варіанти в одного дилера Volkswagen. Перша автівка — Volkswagen Tiguan 2018 року з пробігом у 100 тисяч миль. Друга — Mitsubishi Outlander того ж року, але вже з пробігом усього 54 тисячі миль. Коли ми обговорювали умови з менеджером, він сам відмовив нас від покупки Volkswagen і порадив узяти Outlander, адже пробіг у нього був значно менший.
Тачка одразу нам сподобалась: білий колір, чудовий стан, жодних пошкоджень чи помилок, усе працювало. Для техаської спеки це був ідеальний варіант. Ми оформили угоду, і вже за два тижні отримали постійні номери. Почали їздити й радіти покупці.
Однак через три місяці зламався компресор кондиціонера. Гарантія на авто була лише до 60 тисяч миль, і поломка трапилась буквально наступного дня після того, як ця межа була пройдена. Ми звернулися до офіційного дилера Mitsubishi, але там відмовили у ремонті, запропонувавши заміну за $2500. Для мене це була непідйомна сума.
Знайомі порадили майстра, який за $600 замінив компресор, і все працювало добре близько року. Потім кондиціонер знову зламався. Я вирішив не витрачати великі гроші й зробити ремонт сам. Новий компресор коштував близько 250 доларів, ще приблизно 100 пішло на інструменти та холодоагент. Озброївшись ютубом та терпінням, я протягом двох днів замінив компресор, провакуумував систему та заправив її фреоном.
Відтоді кондиціонер працює бездоганно. Автівка пробігла вже понад 60 тисяч миль після мого ремонту, і жодних проблем не виникало. Зараз машиною користується дружина: возить дітей до школи й садочка, а також займається своїми справами.