Моя довгоочікувана заміна втомленому від пережитого, але не зломленому фізично товаришу Москвичу)))
Хотів спочатку купувати Audi, але раптом згадав, що з дитинства чув про максимально безпечний сімейний автомобіль і тому почав пошук саме Volvo. До універсалів ставився холодно і вважав, що на таких тачках їздять дорослі дядьки та тітки в супермаркет за баулами акційних продуктів та туалетним папером з розпродажу, а вихідними з дітьми до батутного парку та кафе — морозива… Стоп! Так а я так і роблю… і мені вже за 35, і двоє маленьких дітей є… Хана. Як швидкоплинне життя і таке інше.
Знайшов по оголошеннях аж у Калуші. Те, про що завжди мріяв: чорний колір, шкіряний салон, люк, ксенон, МАТЬЄГОКОНДИЦІОНЕР, електропривід сидіння з пам'яттю, електродзеркала, музика, яку хочеться слухати, тому що вона звучить саме в салоні, а не на вулиці, як у деяких понтових піджопниках; ну і інші плюшки досі мені небачені. З дизелями до цього справи не мав, але вирішив ризикнути і з думкою, що для скаженого собаки 1100км не коло (а від воріт мого будинку до місця дислокації авто саме 1100км), озброївшись кумом, смикнув у дорогу. Продавець, до речі, нормальний чолов'яга виявився, всі нюанси по машині знімав на фото-відео, огляд був максимальним, бо проїхавши таку відстань я був би не дуже радий повернутися додому порожняком, а господар з поламаним настроєм. Але за фактом все мене влаштувало, там же переоформив, отримав номери ДНІПРОБЛя і щасливий поїхав у захід сонця до дружини та дітей, які готували окріп з окремих місць організму.
По машині зроблено не так вже й багато, та, власне, вона й не підводить, але сподіваюся, що невдовзі розповім, оскільки читати чужі БЖ люблю, а свої писати — нє. Дякую за увагу тим, хто дочитав!