Машина діда. Купляв з салону. Я з малечку вчився на ній керувути авто. Прийшов час, дід віддав мені цей автомобіль зі словами " починиш все і можеш їздити "
І тут я розпочам свій шлях автомобіліста ( механіка ?)
Відремонтував, те що було потрібно ( ходова, по мотору навісні типу ремні, провода, свічі і тд)
Вся молодість йшла разом з цим авто. Скільки спогадів. Коли прийшов час і пішли пороги з життя славути. Стало питання кузова, автомобіль був повністю поварений, де це було потрібно. І потрібно фарбувати, хмм
Знайомий займався фарбуванням авто в "Раптор" тут було все очевидно. Прийняте було рішення фарьувати в колір "Хаккі"
Результат дуже сподобався і мені і оточуючим.
15 років в сім'ї з них 8 років в моїх руках
майже 100к проїхала і не підводила машинка
Але хотілось щось інше, з кнопочками і більшим комфортом
Продав це авто, було важковато розстатись, більше не з авто, а з емоціями і спогадами, але треба рухатись далі...