Шукав собі чергову іграшку на вихідні —як завжди, прицільно дивився на Мерседеси. Ну люблю я їх, нічого не поробиш. Але друг-бмвшник — це страшна річ. Вони знають, де тебе підловити.
Кидає він якось мені посилання:
"Глянь, цікава Е39".
Я просто відкрив глянути і в голові сплив спогад із дитинства:
мені три роки, літо, двір, і в нього повільно заїжджає чорна Е38. Величезна, низька, з характером. Не машина — корабель з майбутнього. Десь усередині щось клацнуло: "От виросту — і буде в мене така".
Пройшло двадцять років. І от у дворі стоїть її молодша сестра — Е39.І вона дала мені те саме відчуття, коли сідаєш за кермо, вмикаєш запалення — і все навколо відчувається по-іншому.
Як той герой "Острова скарбів": трохи пошарпаний часом, трохи суворий, але з характером, який не сплутаєш ні з ким. Вона пережила своє, знає собі ціну, не посміхається просто так — але коли потрібно, веде за собою. І, як і той старий моряк, вона не розповідає все одразу. Вона відкривається по дорозі.
Своє я з нею отримав. Але три авто у дворі — це вже перебір, тож вирішив, що час рухатись далі. А БМВ переїхала в руки фаната марки ставши чудовим доповненням його гаража мрії.
А я вирушив далі на зустріч новим автомобільним пригодам спокійний за подальшу долю Е39...