... або сетап: жебрацький GT
Автівки бувають різні: гарні/потворні, швидкі/повільні, комфорті/"як ЗІЛ", для 25ти років/для 45 років... Для сім'ї, для картоплі, для дівуль, для "наказати на світлофорі", для економії... Бувають такі, на вигляд чи звук яких, ми обертаємось і з сумом констатуємо, що ніколи такої не матимемо і тут же думаємо, а як в ній дитяче крісло встановити?
А бувають "така як хочу я". Так, мабуть можна купити готове авто, яке задовільнятиме тебе на 99%, щоправда я особисто не зустрічав людей, хто б не вагався при виборі авто "на довго", або не впадав в шал "заміни машини кожні 2-3 роки".
А що ж робити, якщо хочеться 75%+ всіх варіативностей в одній, а "з заводу" такої не знаходиш? Мабуть мені б було простіше, якби Ford пішли стежкою Dodge - Challenger/Charger, але вони не пішли. І світ досі не побачив чотиридверний Pony Car. Але і тоді б, я скорше всього шкодував, що не має рівня комфорту Lincoln та економічної раціональності.
То що ж робити? Йти стежкою - я зроблю сам те, що Ford мав би, але не зробив.
Я знімаю капелюха перед людьми, які на шляху до "така як хочу я", навіть кузова з скловолокна чи навіть старих холодильників роблять. Але це вже геть шлях авто-самурая і він не для мене.
Я обрав дещо простіший, але теж досить тернистий: зібрати як конструктор з того, що надає завод. З необхідним мінімумом кастому та алішечки.
Мікс моїх хотілок це: візуальний стиль та настрій Ford Mustang + GT (Grand Touring - швидко і комфортно), божественним еталоном цього класу авто вважаю Bentley Continental GT + 4 двері + доступно (на вході та під час експлуатації) + дрібка любові. Shaken, not stirred.
То ж відправна точка - Mustang. Кілька фактів про нього:
Концепція свободи: Mustang народився як зухвала відповідь на запит молоді, що жадала стилю, але не мала статків на дорогі європейські спорткари.
Інженерний прагматизм: Низький цінник забезпечувався "конструкторським" підходом, автомобіль максимально уніфікували з масовим Ford Falcon. Використання серійних вузлів дозволило вкластися в бюджет, не жертвуючи дизайном.
Стайлінг як мета: Mustang створювався не для рекордів швидкості, а для "вау-ефекту". Базові версії часто оснащувалися досить скромними двигунами. Зовнішність була важливішою за кінські сили під капотом. Це і породило іронічне - Pony Car.
Ціна іміджу: За привабливим силуетом ховалася технічна аскеза. Власникам доводилося миритися з відверто посередньою керованістю, спартанським комфортом та майже повною відсутністю систем безпеки.
Комерційний тріумф: Старт продажів став культурним шоком. Замість прогнозованих 100 000 екземплярів, за перший рік дилери реалізували понад 418 000 одиниць. Mustang не просто продавався, він миттєво став іконою.
Тепер про GT. Про Bentley Continental GT нічого писати не буду. Вишукано. Дорого. І дитяче крісло не встане. Але от про саму природу GT, де швидкість це фон, а не ціль. Це коли ти можеш перетнути континент, встигнути на вечерю, а твій смокінг ніби щойно з вітрини.
Це не про:
- максималку
- 0–100
- цифри зі стенду
Це про:
- стабільну температуру
- низький рівень шуму і вібрацій
- мінімальне ментальне навантаження на водія
- відсутність накопиченої втоми після годин їзди.
Це аж ніяк не гарячий хетч типу Focus ST/RS, а-ля вуличний хуліган. Не злий підліток, що завжди хоче битись. Це Бонд. Джеймс Бонд.
Тільки от мені треба "Джеймс Бонд на мінімалках". Ще ж "+ доступно (на вході та під час експлуатації)".
Ех, Ford, чому ж ти не зробив комфортний, чотиридверний мустанг? Ну ок, зроблю сам.
Як це робив, все в журналі.
То ж зовнішній вайб Mustang, внутрішній GT.
Лишається питання продуктивності двигуна, адже і Mustang і GT асоціюються зі швидкістю.
По налаштуванням продуктивності треба було якійсь притомний орієнтир. Достатньо швидко, але працюємо з тим, що є. А був Fusion Titanium, 2.0, AWD. І орієнтиром я обрав німецький автобан, відомий відсутністю обмеження швидкості. Але чи це означає, що там всі летять без обмежень? Ні, середня швидкість на німецькому автобані 140, тому що це не трек, це потік. Відповідно концепція налаштувань мого GT проекту - "140 довго і без напруги і ще є запас потужності".
До речі, а чи знали ви, що на швидкості 100+ опір повітря стає головним ворогом двигуна? Усе через те, що чим швидше ви їдете, тим важче повітрю вас "пропустити", воно стає майже як стіна. Після позначки 110–130 км/год починається справжня боротьба: двигун виходить за межі своєї комфортної зони, і більша частина палива витрачається вже не на прискорення, а просто на те, щоб "пробити" повітряний потік. Саме тому після цього порогу витрата пального летить угору, а двигун починає відчутно напружуватися та грітися.
P.S. На Kyiv Car Fest окрім здивування і захоплення найчастішим питанням було - це 2.7 V6? І емоція розчарування, що ні )
Звісно і я через це іноді емоційно провалювався. Але в цілому за час своїх пошуків і досліджень, дійшов висновку та переконав себе, що "золотою серединою" для цього авто був би 2.3 EcoBoost.
2.3 vs 2.7 в рамках GT-line проекту:
Вага та баланс: 2.3 значно легший за 2.7 V6. Менше навантаження на передню вісь покращує вхід у поворот та дозволяє підвісці CCD працювати без зайвої інерції, зберігаючи "преміальну" чіткість керування.
Економічність: 2.3 виграє і в споживанні пального, що важливо на дальняках, і в експлуатації (простіша конструкція випуску, менша кількість свічок/котушок та легший доступ для обслуговування).
Динамічний паритет: Різниця між 310 к.с. (2.3) та 325 к.с. (2.7) є мізерною, вона нівелюється меншою вагою авто з 2.3. У реальних умовах GT-подорожей "четвірка" забезпечує ідентичний "підхват", не перевантажуючи трансмісію зайвою масою.
Солодке вуху водія гарчання V6? Ну так мені, навпаки, треба преміальна тиша.
Чому ж Ford це не зробив? Я думаю через маркетинг. 2.3 відкусив би долю ринку і у 2.0, і у 2.7, розмазавши межі між ними. А 2.7, скорше всього, був радше експериментом - проіснував лише 2017-2019 роки, а в продажі я бачив лише 2017 рік, вочевидь, тому що в наступні роки випускався зовсім мало. Мабуть хотіли дати тим, хто переріс Mustang, авто в яке встане дитяче крісло. Але не докрутили зі стилем.
Стосовно 2.3/2.7 — 2.7 буде цікавішим по тязі, бо загалом має більше моменту і момент є з низьких оборотів. Коли купляв 2.7, теж думав, що буде відчуватися тяжкий мотор спереді, але насправді такого відчуття немає.
Маєш великий крутний момент - легко рушаєш і тягнеш. Маєш багато к.с. - швидко їдеш.
А для швидкої їзди магістраллю вже не так принципово. Навіть зараз з чіпованим 2.0 та більшим інтеркулером, тримати 140-160 ненапряжно, хіба розхід такий же як по місту.
Якщо треба "постріл", то мінус передача пелюсткою і є хороший ривок. То ж 2.3 справлявся би ще легше. Слабке місце - коробка в мене.
А щодо 3.7L V6 (305 к.с. та 380 крутного), то так він стояв на Мустангу 5го покоління ресту 11-14 років та на початку 6го покоління. Але потім був витіснений 2.3, як більш технологічним з кращою паливною ефективністю. То ж я це більше, як крок назад сприймаю. Звук басистий, турбоями нема - це єдине за чим можна сумувати. Але звуку мені не треба, а турбояма на поточному двигуні згладилась прошивкою.
Зрештою, я не стверджую, що 2.7 це гірший агрегат. Мабуть, він і надійніший і потенціал для тюнінгу в нього неймовірний.
Але саме для мого проекту (потреб та стилю використання) 2.3 більше пасує. Тобто в сенсі "золотої середини".
Стосовно витрати палива, тут вже питання до стилю водія. Якщо їхати спокійно, то та сама машина з 4 циліндрами буде економнішою. А якщо швидше і агресивніше, то буде навпаки. Ну і проблема всіх фюженів — коробка на 6 передач, дуже не вистачає після 130 хоча б однієї передачі.
Загалом, якщо цікаво спробувати, як веде себе 2.7, можу у Львові дати проїхатися.