Можливо, один із останніх.
Днями (приблизно тиждень тому) відбулась чергова передача допомоги нашим захисникам — п’ятдесятий за рахунком конвой від наших іноземних друзів.
Людей, які не зобов’язані, але роблять.
Людей, що живуть за тисячі кілометрів, але серцем — тут, в Україні.
Це десятки автомобілів, які пройшли пів Європи.
Це люди різного віку — від зовсім молодих хлопців до мудрих ветеранів волонтерства.
Це сотні кілометрів, які вони долають заради наших воїнів.
Це техніка, спорядження, інструменти й просто людська підтримка.
Можливо, це передостанній конвой.
Можливо, більше таких масштабних передач уже не буде.
І тим ціннішим є кожен приїзд, кожна машина, кожна посмішка і кожен підпис на українському прапорі.
Я безмежно вдячний людям, які, не будучи українцями, допомагають Україні більше, ніж часто роблять ті, хто тут живе все життя.
Їхня відданість і щирість — це те, що тримає фронт не менше, ніж зброя.
Дякую всім учасникам Конвою 50.
Дякую за дорогу, за працю, за серце.
Разом — переможемо. 🇺🇦💛💙