один крок вперед, два назад... або знову Peugeot (не робіть так епізод 2)

(Пост писався з жовтня 2025 року до лютого 2026 року, бо принципово хотів описати всю історію одним епізодом.)

Так сталось, що 01 березня 2022 року моя дружина і син опинилися у одній чудовій країні як біженці. Чому я не з ними? Чому вони не зі мною досі? Питання водночас прості і складні, але зараз не про це.

У вересні 2022 року, коли я ще сам жив і працював у іншому місті в Україні та наївно розраховував на швидку нормалізацію життя, з імпульсу дружини був придбаний Вольваш Volvo S60 2014 T5 2.0,  взамін Серьониша Peugeot 301 1.2 робот. Збіг обставин? Імпульсивна покупка? Помилка? Обман системи? А може просто жадібність? Не знаю, інколи ставлю собі питання без відповідей. Проте і досі отримую від нього задоволення. Разом із цим тут і криється головна несправедливість бо дружина з сином змушені пересуватись автобусами і трамваями.

Хоч покупка Вольваша і була певною фінансовою аферою, на якомусь етапі ми мали можливість залишити собі і його, і Серьониша. Але тоді я хотів від нього позбутися. Надоїв чи що? У підсумку це не вдалося, і він опинився у мого батька. Правильне це було рішення чи ні питання відкрите до сих пір. Нервових клітин і фінансів я позбувся бо тепер по суті на мені весь сервіс. Зате галочку «покращити батькам машину» поставив, що мене потішило.

Дружина весь час відмовлялася забирати Вольваша до себе. Я міркував, що мені особливо таке авто не дуже то і потрібне: дальняків вже немає, по місту вистачило б і 107 Пижика,

(нашого першого авто), та й не так страшно за нього у нашій суворій реальності.

І ось настав момент, коли дружину почала цікавити тема власного авто. Забирати машину на українських номерах у ту чудову країну у 2025 році вже не варіант, а придбати там щось недороге, невелике й економічне виглядало цілком логічно.

Ідея купити авто в Європі сиділа в мені давно, радше як пригода. Нарешті вона відбулась. І ця історія знову з помітками «не робіть так».

Особливість авторинку тієї країни в тому, що хороші дешеві авто переважно на механіці, а ні я, ні дружина толком на ній не їздили. Жителі тієї країни більше люблять німецькі та японські авто, французькі менш популярні. Дизель заміщується гібридами.

Лояльність до продукції екс-PSA Group, нині Stellantis, вивела у топ кандидатів Peugeot 208 1.2 турбо на автоматі Aisin, на який я задивлявся ще з 2013 року. Потім з’ясувалося, що 2008 у такій самій конфігурації поруч за бюджетом. Малий псевдокросовер, який у 2016 році здавався ідеальним, коли отримав турбіну і коробку Aisin.

Але були нюанси.

• По-перше, більшість пропозицій — авто з Франції та інших розвинених країн Європи, частина після ДТП, фактично «євробитки».
• По-друге, двигун 1.2 PureTech мав суттєві проблеми, з якими я вже стикався у Серьониші. Ремінь ГРМ у масляній ванні з роками почав розсипатися, його частинки порушують циркуляцію оливи, вбивають насос і двигун. Також частими були закоксування, залипання кілець і масложер.
• По-третє, багато пропозицій були розкидані територіально, а у потрібному місті майже нічого.

Ідею брати авто з пошкодженнями відкинули одразу.

Щодо двигуна 1.2 я прийшов до того що не варто його відкидати, бо проблеми трапляються не у всіх, їх можна виявити при огляді і мінімізувати частою заміною оливи та ременя. У теорії....

Я завжди знав, що дизелі PSA круті. Про 1.6 HDI чув багато хорошого, 2.0 HDI взагалі вважав найкращим. Коли до них додали автомати Aisin — спочатку EAT6, потім EAT8, як на Volvo — для мене це виглядало ідеально. Але відверто про недоліки дизеля для коротких поїздок у місті я не дуже то і думав. Для мене головне надійність. Не робіть так: аналізуйте особливості авто саме під Ваші потреби. 

Першим оглянули Citroen C4 Spacetourer 1.6 HDI з EAT6 у хорошій комплектації: панорама, автопарковка, адаптивний круїз, масажі. C4 Picasso/Spacetourer завжди приваблював формою і високою посадкою. На практиці варіант виявився жахливий: невеликий пробіг, але стан поганий, сліди ДТП, помилки і сліди проживання КУНИЦІ під капотом. ну нафіг...

Перед нашим носом вислизнули кілька хороших варіантів 1.2.... Це змусило поспішати. Не робіть так: в суєті рідко щось хороше виходить.

Peugeot 208 1.2 110 к.с. EAT6 тупо не зустрічався в пошуках на той момент. Дружина чітко сказала, що C4 Picasso їй не подобається, а Peugeot 308 хетч прямо заходить.

І коли зірвався черговий перегляд, з’явився чорний Peugeot 308 SW 1.5 BlueHDI EAT8 2018 року недалеко від нашого міста. Дружина наче і пропустила що це універсал. 

Авто з Німеччини, пробіг 160 тис., ціна приваблива. Середня комплектація: асистенти безпеки, панорама, адаптивний круїз, CarPlay, камера 180°, парктроніки.
Я наївно вирішив, що 1.5 це сучасніший 1.6 hdi і точно краще за 1.2. Не робіть так: детально вивчайте двигун. 

Майданчик це фактично огороджена парковка з будкою і хлопаками, які англійською ні бум-бум, спілкуватись було ой як важко... дякую дружині за терпіння. Виїхати на дорогу не можна, страхування немає. По території проїхалися, ніби нормально. Не робіть так: вимагайте повноцінний тест-драйв.

Вирішили перевірити авто на офіційному сервісі Peugeot поруч. Раніше там домовлялися перевіряти інший варіант з компресією та ендоскопією.... ото вони з нас дивувались.

Помилок немає, кузов без ДТП, сажевий фільтр заповнений на 30%, люфтів немає, лише заправити кондиціонер. «Без ред флагів» від офіційного сервісу. Не робіть так: не покладайтеся повністю на перевірку у випадковому місті.

Сервісна історія була, але з міжсервісними інтервалами в  30+тис.км та не всі штампи офіційні… перший власник і було СТО…. але це я дізнався значно пізніше.

Поторгувалися не дуже вдало, час піджимав, дилер сказав що технічно авто норм…  і вирішили брати.

Далі вилізли нюанси з акцизом, першою реєстрацією, страхуванням,  великим ТО, резиною та ін. Ціна мала стала "звичайною" а не "привабливою".

Вибір СТО для великого ТО виявився складним. Неофіційних багато, але мовний бар’єр і незрозумілі бренди запчастин, різний підхід до того що саме робити, насторожували. Зрештою поїхали до офіційного сервісу Peugeot на іншому кінці міста з кращими відгуками. І о чудо, там говорили англійською!  Зробили заміну оливи і фільтрів, ГРМ з помпою, оливу в АКПП. В ході діагностики додалась стійка стабілізатора і... підтікання оливи. Міф про обслужені Німецькі авто розтанув, а теорія що бариги  - всюди бариги підтвердилась. 

І тут головне. Двигуни 1.5 BlueHDI з 2018 десь до 2023 року мають проблему — ланцюг розподільчого валу, який може розтягуватися і рватися. Stellantis визнали проблему і запустили відзивну кампанію: компенсують заміну або міняють самі. Нам сказали, що можемо звернутися ще на передародажному огляді, але явної проблеми вони не побачили на той момент.

Процедура така: спочатку перевірка спеціальним додатком, який слухає звук двигуна. Якщо підтверджується проблема то робиться повна заміна. Це ланцюг, вали, кришка, постіль та інші дрібниці... орієнтовно тягне 1200–1500 євро. Весь ютуб горить рекомендацією міняти  тй ланцюг відразу при покупці (чому мені ці відео не попадались до покупки???).

Додатково з’явилась помилка по AdBlue. Можна попасти на бак, насос, форсунку... але і тут є розширена гарантія до 250 тис. км, а. Помилка зникла після діагностики боавих хлопакіа з українського СТО і більше не випадала. Проте ризик є... Від AdBlue у нас позбавляються при перших косяках, а от у Європі все-таки є контроль і треба проблему вирішувати. Тут же зʼясували що авто доволі довго стояло.

Настав момент, коли я почав трохи панікувати, бо не розумів, чи замінять ланцюг, чи він порветься у випадковий момент, ще це підтікання оливи з-під кришки, addblue виносить мозок... Ми вже витратили значну суму на страхування, велике ТО, а ще треба резина, детейлінг....  Реально почав думати про те, щоб позбавитись від авто, якщо не погодять відзивну...

Через півтора місяця бюрократії по переводу авто на місцевий ринок, авто перевірили, проблему (як сказали ледь-ледь чутний шум) підтвердили, ще півтора місяця чекали запчастини (глобальний дефіцит). І от нарешті  у 2026 дилер безкоштовно замінив ланцюг, вали і кришку і все що там треба.. масло не біжить, всі витратні матеріали замінені і  після цього цього стало спокійніше….

Так, 160 тис. км то це не мало, AdBlue ще може створити проблеми, але головний ризик закрито. І те, що тоді пішли до офіційного дилера і переплатили за ТО, у підсумку, як я вважаю, спрацювало.
Peugeot експлуатується в  неідеальному для дизеля міському режимі, часу виїхати на трасу "просратися" майже немає. Але він радує тим, як їде, і тим рівнем комфорту, який дає за свої гроші....

Далі буде...