Це про каву.
Хоча чому лише про неї…?
Адже можна пити добрий чай, або навіть просто водичку, головне з ким і де…
Так вже повелося, що «автотуса» без цього зовсім не та…
І запросто можна як у всіх: кава з кавомашини на АЗС.
Але це аж ніяк не про субаристів.
Пів дня вибираємо кавʼярню і так щоб поряд всі автівки помістилися!
Здавалося б все, душевно і смачно.
Та коли приїхав на одну із вилазок в мальовниче і затишне місце на березі лиману, то мене зацікавив особливий ящичок в товариша: кава в зернах, ручний «млинок», газовий пальник та «її величність» - гейзерна кавоварка!
То було щось! Цілий ранок я молов ті зерна і не міг натішитись процесом…
Ну а після зібрав все необхідне в тому бездонному багажнику, аби на світанку тішити своїх ароматами посеред мальовничих краєвидів, куди нас щоразу везуть «субарі», та ще й ніби провокують «запертися» в здавалося б недоступну місцину.
Світанковий вайб, коли щоразу намагаєшся зварити ще краще на березі улюбленої річки, моря чи лиману, став невідʼємною традицією та подарував не один яскравий спогад…
Тож друзі, кличте один одного на «здибанки», тіштесь цим миттєвостям і не забувайте ділитися теплом спогадів…
Десь років 4-5 тому мені товариш подарував на день народження мою найкращу чашечку 🥹