Був 2021 рік, ми поїхали у відпустку в Німеччину -
2500 км по Німеччині — і кілька думок про Audi.
Авто сучасне, і комфортне, але на жаль, авто не вразило. У цьому класі хочеться кращої шумоізоляції — на гравійці арки гудуть просто жахливо. Інтер’єр теж не дотягує до "преміуму" — не вистачає відчуття розкоші та ефектних фішечок.
З плюсів: класна коробка — на 200 км/год тримає всього 2500 об/хв. Тобто ще є запас, в цілому машина динамічна, особливо першу 100, але після 250 розганяється вже дуже мляво, хоча технічно нічого не заважає. Гума з заводу — з індексом Y.
Багажник великий, хоча сумка з зарядкою займає чимало місця.(зліва внизу на фото) Сподобалась електрошторка над багажним відділенням — дрібниця, а приємно.
Вперше користувався повним круїзом із утриманням в полосі та автогальмуванням. Є нюанс — сенсор рук на рулі працює лише в положенні 10–14 годин. В інших — "покладіть руки на кермо!" постійно пищить. І посадку зручно знайти так і не вийшло — лікті в повітрі весь час.
Екрани великі, кнопок майже немає. Хотілося б хоч щось натискати, але, напевно, за цим майбутнє.
MMI не вразив. Android Auto працює тільки по шнуру, хоча блютуз і вай-фай є. Вхідні дзвінки — десь губляться, на екрані не видно. Google Maps на дисплей перед водієм не виводиться. Рідна навігація — meh.
Звук… чомусь не моє, не вистачило об'єму. Меломанам краще одразу вмикати тишу.
Ще дратує: кожного разу при запуску треба натискати "далі" або вибирати користувача — навіщо зайві рухи?
Телефон покласти нікуди. Якщо в підстаканниках пляшки — телефону місця нема. У підлокітнику є місце під безпровідну зарядку, але туди не зручно лізти.
Щоправда, авто нагадає про забутий телефон, коли вимикаєш запалення — приємна дрібниця.
Витрата 10+ літрів по автобану — для гібрида забагато. Такий самий розхід був у мене на великому S-класі W222.
Також зауважив для себе що електрична зарядка на комерційних заправках - по вартості- як на бензині, тому якоїсь економії тут не відчув.
Суб’єктивно — Audi програє і E-класу, і "п’ятірці" BMW.
Наступного разу спробуємо щось інше.
Ось ця теза викликала посмішку, зважаючи на якість збірки, якість оздоблювальних матеріалів та специфічний «дезігн» інтерʼєрів, в ровесників з «великої німецької трійки».