Шоста серія E24 BMW, як і купе E9 що їй передувало, була відмінною дизайнерською роботою. Витончені лінії купе вийшли з під пера дизайнера Поля Брака, і хоча автівка мала непогані характеристики на свій час, агресивний “акулячий” стиль обіцяв дещо більше, ніж e24 могла запропонувати.
Все змінилося на мотор-шоу во Франкфурті 1983 року: шоста серія нарешті отримала двигун, на який вона заслуговувала: 3,5-літрову рядну шістку прямо з під капоту суперкара BMW М1. Агрегат видавав чималу потужність у 286 к.с. і вже скоро M635CSI почали називати “Баварським Феррарі”.
Це не було перебільшенням: до 100 км/год чималеньке купе прискорювалося за 6,5 секунд, що було на рівні тодішньої Ferrari 308. Тримати авто під контролем допомагали нові 4-поршневі гальма спереду, та переналаштована підвіска.
Модель була доволі популярна в США, де продавалася під назвою BMW М6 — американцям дуже сподобалася суміш високих ходових якостей, стилю та надійності. Їх навіть не відлякували зменшена потужність та громіздкі бампери, яких вимагали тодішні американські стандарти екології та безпеки.
Натомість, американська версія вже в базовій комплектації мала салон зі шкіри Nappa і, навіть, охолоджувальний бокс для напоїв. Загалом, з 1984 по 1988 рік було випущено 5885 екземплярів M635CSI та M6. Декілька з них потім були перероблені у кабріолети, але за таку наругу над однією з найкрасивіших BMW потрібно кидати у басейн з акулами.