Відпустка Хорватія 🇭🇷 - Сербія 🇷🇸 - Боснія і Герцеговина 🇧🇦

16.09 - 31.09 Україна - Хорватія - Сербія - Боснія і Герцеговина - Хорватія - Україна...

З травня 2023 не бачив власної сімʼї, тож як тільки випала нагода "став на лижі". Виїхав  в пʼятницю десь по обіді у напрямку КПП Лужанка і о 23 годині прибув до одного з сіл Львівської області десь за Стриєм.

 Зазвичай у мене в цьому маршруті ночівля проходить в непоганому бюджетному готелі LE Grand, але чогось цього разу він був не доступний. Тому забронював перший ліпший мотель, чисто поспати. Гадюшник вийшов ще той. Тому реклами йому робити не буду. О 8 годині ранку 17.09 вирушив до кордону. КПП зустріло чергою метрів 100-150 у якій простояв безкінечну кількість часу спочатку в нас, потім у угорців. Угорці довго ходили натовпом кругами навколо Ески клацали язиками, заглядали в салон, намагалися спитати щось англійською: 300 чи 400? Скіко жре, скіко пре, відкривали капот жваво щось белькотали про V6, на прощання попросили стартонути: full gas, please! No full gas - shtraf! 😀 

Full gas я їм зробив десь о 17 годині і взяв курс на Сплітt. Вийшовши на М3, поставив круїз на 145 почав фінальний відрізок шляху 1081 км... попереду було 10 годин дороги. Так малював навігатор. 
 

Чесно кажучи, про саму дорогу розповідати не знаю, що. Для мене з 2018 року це рутинний маршрут який я долаю в два-три відрізки, зазвичай зупиняючись в Будапешті.  Цього разу вирішив одразу до кінця. Вночі нічого роздивлятися навкруги, тож весь час пʼялишся на розмітку. 500 км Угорщини пролетів не зупиняючись ще на українському паливі, якого залив перед самим КПП до повного. Перша заправка традиційно вже в Хорватії у Вараждині. Чай, кава, хот-дог 🌭 поздоровалися з пасажирами іншої машини на українських номерах. Автобани в Хорватії платні, але офігєзні. По факту навіть на них ніхто спід ліміти не контролює, тому все залежить виключно від власних вмінь петляти по них (вони не зовсім прямі, гори все ж таки). Прибув до Спліта десь о 01:25... що на півгодини менше від розрахункового часу прибуття. 
... 

Сербія. В цілому їхати туди не дуже хотілося, але там були делікатні справи, тому... Вирушили. Ввечері. З ночівлею в Загребі. Хто знає історію балканської війни, знає як Хорвати не люблять Сербів. І навпаки. Але якось миряться і живуть через багато років зневажаючи один одного. Сербія ппц проросійська. Вся в прапорах росії і Сербії. В плакатах "Навєкі вмєсте", Газпром. І дуже якось брудно. Бєлград запамʼятався позитивно виключно своїм рестораном який ми шукали дуже довго, але воно того вартувало. Телячі щічки божественні, каре теляти неймовірне, качина ніжка - їв би не зупиняючись. Але оскільки ми не мали бажання ночувати там, то вирушили в БіГ. Тобто Боснія і Герцеговіна. На кордоні Боснійці трохи побикували, оскільки десь подівся роздрукований поліс зєльонки, але потім пропустили, щоб ми не мозолили їм очі. Наша наступна зупинка - Яхорина. 
До Яхорини добралися вже пізно, попередньо поблукавши. Бо навігатор повів якимись чигирями і дорога врешті решт скінчилася вʼїздом у якесь промислове місце. Чи то маленька електростанція чи то що щось. Поки ми там намагалися розвернутися вийшли люди, запитали звідки ми і куди, зробили комплімент моїй футболці з металлікою, але було якось не добре відчуття, тому ми швиденько звідти втекли. Перед самою Яхориною нам трапився місцевий рєстік. Ми зайшли туди як в салун:))) накурено, мужики на першому поверсі, дави вище. Іслам... Всі на проводжали уважними поглядами. Але всьо ок, накормили напоїли гостинно. 
Яхорина - лижний курорт колись олімпійського рівня. Наразі просто курорт. З виду навіть не поганий. Якщо все складеться, є бажання його відвідати взимку. Тому це й була мета поїздки. Подивитися готель, траси, інфраструктуру.

Вранці поснідали, відвідали басейн, покаталися на квадріказ і поїхали в Мостар через Сараєво. Сараєво - маленька Турція, але там не зупинялися. Оглянули попутно те, що було видно з вікон по маршруту. Мостар. Смеркалося і місто зустріло дощем. Було прикольно побачити двох арабів в гутрі і гондурі, які носять в ОАЕ.

БІГ, виявилася мальовничою. Поки з балканських країн, вона реально найбільш гірська. Красиві дороги і безліч ресторанів що пригощають бараниною. Майже всі дороги де ми були проходили в горах.

А ще там був якийсь сезон весілль. Ми щоразу потрапляли до колон які йшли на аварійках. Вмикали собі і їхали з ними :))) До Спліта добралися вночі... зморені і навіть трохи щасливі.  Наступного тижня час повертатися в Київ.

Дорога назад завжди трохи легша. Бо в першій половині шляху автобани і немає довгого стояння на кордоні. А в другій вже наші дороги, але найважче до Рівного. Потім наступаєш на педаль і... десь о 20:00 вже в Києві. Цього разу все вийшло складніше. Якісь затори на Хорватському автобані, пізній виїзд та ремонти в угорців на М3, не дозволили доїхати до України до початку комендантської години, тому заночував в Ньїредьхазі. До речі там чудовий зоопарк, рекомендую його відвідати при нагоді. А ще поруч там є містечко Токай з безліччю винних підвалів :) Любителям сухого має сподобатися. На кордоні угорці не зустрічали... ні машин ні людей. Через 15 хвилин прийшла пані з недобрим виразом обличчя попитала , що везу, оглянула авто, поставили відбитку в паспорт і випустили. Українці обдивилися все авто. Навіть коврики підняли і оглянули кожну сумку, просили відкрити гаманець. Але якось не знайшли нічого цікавого і побажали гарної дороги. Вдома був як завжди за 10 годин. На одометрі красувалася цифра 70000, тож наступного дня зробив планове ТО. Політ нормальний. Наступний візит - Новий рік 🎄