Дорога додому - Частина перша（＾▽＾）

Усім привіт, з вами на зв’язку все ще дівчина чайника-автолюбителя і ми продовжуємо (^人^)

Шлях додому пролягав через Італію (звичайно ж), Словенію, Угорщину та Україну. Весь час, що готувались документи на машину я вивчала дорогу по картам, ходила в 3D view гугла та запам’ятовувала усі знаки по дорозі. Не те що я сподівалась, що мені це допоможе, але це заспокоювало усіх моїх численних родичів, що хвилювались за мене та мою сестру, що поїхала зі мною за компанію.

За день до виїзду ми повністю загрузили багажник та простір між задніми та передніми сидиннями, лишивши задні сидіння вільними, щоб можна було полежати та відпочити в дорозі. А покупок ми зробили знатно, я ж не просто так дівчИна. Якщо ікея не працює в Україні, то я знайду її там, де вона працює (￣_,￣ ) Тому ми їхали запаковані до шторки, повірте.

І ось день Х настав, п'ята ранку, ми виїжджаємо. Заїхали на заправку, бак до повного і в дорогу. По плану після виїзду на платну дорогу ми мали по ній доїхати до самої Словенії приблизно за 3,5-4 години. І я, як дуже бойовий водій, планувала зупинитись тільки перед самою Словенією, щоб купити їх він’єтку. Але мій організм змусив мене зупинитись на біопаузу через 3 години і приблизно 300км. Швиденько збігавши і повернувшись в гарному настрої, я більше не змогла запустити Танк ╯︿╰

Абсолютно ніякого відгуку на провертання ключа, ніякого натяку на поворот стартеру. Лампочка масла і лампочка аккумулятора. Я починаю проклинати весь світ, баварський автопром і себе, що не маю з собою ні бустера, ні каністри з маслом. Але ж, я таки на заправці, думаю щось знайдеться, але що ж шукати?

Першим ділом, оскільки це БМВ, я йду перевіряти масло. І, о Боже, дивина, воно на місці (⓿_⓿) Отже аккумулятор! Але я знаю, що аккум абсолютно новий і це дуже дивно. Йду на заправку шукати бустер. Моя «супер» англійська + така ж англійська заправника + фото в Інтернеті дають мені змогу зрозуміти, що вони у них закінчились (уже тут можна було задуматись, що заправка не щаслива). 

Обійшовши усю парковку поруч, я змогла знайти сімейну пару поляків з бустером і деякими знаннями в електриці. Велика їм дяка за допомогу, але цей бустер не приніс мені нічого, окрім знань, що діло не в аккумуляторі. Було останнє, що я могла зробити перед панікою. Я знову вирушила на заправку на пошуки шестигранника, щоб зкинути клему і сподіватись, що комп’ютер перезапуститься і дасть мені можливість їхати далі. І я знайшла, але, як ви напевне вже зрозуміли, це не допомогло, і було скоріше дією «що я взагалі можу зробити», аніж чимось справді корисним.

Тим часом, мої родичі знаходять механіка і він по відеозв’язку робить заключення, до якого я вже й сама з небажанням доходила – скоріше за все, у мене мертвий стартер (Х_Х).

Далі невеличкі маніпуляції, щоб змогти визвати евакуатор, покатушкі на цій чудо-машині до найближчої станції і розуміння, що це субота в Європі і ми 100% маємо чекати до понеділка, ніяк інакше...

На цій, я сподіваюсь, інтригуючій ноті, ми завершуємо першу частину, тож підписуйтесь, лайкайте та коментуйте. Що б ви робили в такій ситуації? Який набір інструментів ви зазвичай берете з собою в дальню дорогу?

До зустрічі ^_~