Недоджип чи Фіат на стероїдах? Або як Renegade з'явився в родині

Ідея змінити авто інколи приходила в голову, але попередня машина закривала всі потреби, тому думка ця швидко вивітрювалась - як сизий димок з вихлопної мого першого тарантаса, не лишаючи й сліду.

Ще у 2020 році я купив як тимчасовий варіант ЗАЗ Сенс 2014 року. Але потім пріоритети змінитись у всіх, тож тимчасове стало постійним (синя ізолента, якою був відремонтований шланг пилососа ще у 2016-му, єхидно хіхикає десь там у кутку). Вирішив, що покупку треба відкласти до кращих часів (ну, десь на тиждень-два... максимум на місяць).

Сенс відкатав у мене 105 тис. км без особливих проблем (загальний пробіг на момент продажу становив 208 тис.). Лише ближче до 200 тисяч почав текти насос гідропідсилювача - за годинку замінив на новий у гаражі при мінус 20°C (сумнівне задоволення, якщо чесно). Ще почало виганяти фреон, але ця «опція» дісталася вже наступному власнику. Хоч я й досі вважаю, що Сенс — непоганий автомобіль у наших реаліях, але чудово розумію: час таких машин минув.

Кращі часи не поспішали наставати. Розуміючи, що я банально можу їх не дочекатись у принципі, вирішив шукати щось нове... Що саме - поняття не мав. Європа? Японія? Корея? А може, США?

Спочатку дивився Toyota Corolla. Можливо, це супернадійно, але вона викликала стійке враження, що тебе десь хочуть надути... Якось дуже мало машини ти отримуєш за ті гроші, які за неї просять. Може, я щось недозрозумів, але все ж... Випадково знайшовся «ренік». Мені здалося, що він прикольний. Поїхав, подивився — ну, реально ж прикольний!

Я почитав інтернети, балакав зі «спеціалістами», вислухав думку чувака, який «шарить», думку чувака, який не шарить, але чомусь вирішив дати пораду, і т. д. 99% казали, що Jeep, а тим більше биток зі Штатів — це гімно: мовляв, двигун 2.4 бере оливу, коробка штовхається, Uconnect глючний. Це лише наштовхало на думку, що треба брати.

Єдина людина, думка якої мені була реально важлива, - це син (йому 6 років, якщо це важливо). Він погодився зі мною, що треба брати. Склавши чеклист того, що слід перевірити ретельніше, я попензлював до продавця, й уже із ним - на СТО.

Геометрія кузова в нормі. Кузовний ремонт не відвалився за пару років - це вже показник чогось (не впевнений, чого саме, але показник). Перевірили двигун, АКПП, ходову, електрику - кримінального нічого не знайшли. З виявлених проблем: лампочка в передньому правому габариті (але це я й так бачив), тріснута нижня опора радіатора, краплі мастила на фітингу трубки кондиціонера (хоча він працював і продовжує працювати) та якісь дрібниці, та то вже таке...

Таким чином за кілька днів я став власником цього агрегата.

Подальший план полягав у тому, щоб неспішно продавати ЗАЗік і усувати моменти, які могли вилазити по Джипу, маючи запасне авто під дупу. Але Сенс поїхав через пів години після публікації оголошення, а «ренегат» став новим (хоч і не зовсім новим) авто на кожен день.

Минуло майже 4 місяці і близько 4,5 тис. км пробігу. Одразу замінив оливу в двигуні (Mopar 0W-20), масляний фільтр (на той, що був у наявності - здається, Febi), повітряний фільтр і салонний (Blue Print). Розхідники обійшлися десь у 4 тис. грн, пробку піддона не купував - кілька штук уже лежало нових у багажнику. Робота - 0 грн. Виявилося, що поміняти масло в двигуні тут легше, ніж на ВАЗі, ЗАЗі чи Део. Навіть підіймати авто не потрібно: до фільтра можна дістатися, опустившись на одне коліно, а до зливної пробки - трішки прилігши під машиною. За 4 тисячі пробігу рівень оливи опустився міліметрів на 2-3 від верхньої мітки. Вважаю, що це чудово.

Нижню надломану опору радіатора тимчасово відремонтував: виготовив її з будівельного кутика, підігнав по формі й просвердлив отвір відповідного діаметра під демпферну гумку. Лампочку габарита/ДХО замінив (ціна питання - 70 грн + дві пластикові кліпси).

Після кількох місяців користування автомобілем маю власну (нікому не потрібну) думку про нього...

Jeep Renegade - це компромісне авто.

Двигун 2.4 мені цілком вистачає. Він дозволяє їхати трасою з комфортною швидкістю 100-110 км/год, у потоці почуваєшся нормально, за потреби можна прискоритися без страху, що клапани повипльовує у вихлопну, і спокійно обігнати фуру чи автобус «Богдан», який у принципі непереможний.

9-ступеневий ZF працює справді специфічно, але лише перші пару годин за кермом. Потім звикаєш і починаєш розуміти його логіку (чи то його логіка підлаштовується під тебе - я ще не зовсім зрозумів), але миритися з цим можна.

Підвіска жорстка, на ямах трохи козлить. Зате на поганій дорозі почуваєшся впевненіше, попри те, що автомобіль передньопривідний.

Дизайн специфічний. З одного боку - будка з аеродинамікою кімнати в комунальній квартирі, а з іншого - виглядає щонайменше цікаво. От саме цим цікавим виглядом «ренік» мене й зачепив: його реально хочеться розглядати.

Загалом, формула щастя виявилася простою: бери те, що подобається твоєму шестирічному сину і твоїй внутрішній дитині, регулярно перевіряй рівень оливи й пам'ятай - якщо машина їде, не кашляє і збирає погляди (хоч чиїсь погляди), значить то уже непогано. Ну а якщо щось піде не так... завжди можна повернутися до синьої ізоленти. Вона все ще десь там чекає.

Реклама

Ремонтуємо Li-ion акумулятори — нова послуга в автосервісі Master Service Electro