Подорож, яку проживаєш тричі. ТО-9 та Українські Карпати!

Доброго дня, шановна спільното!

Кажуть, що подорожі ми проживаємо тричі. Перший раз - коли плануємо, другий - коли подорожуємо, а третій - коли переглядаємо світлини, пригадуємо подробиці та смакуємо спогади. От і я хочу пережити свою подорож втретє.

Але про все по порядку.

Перед запланованою подорожжю вирішив зробити технічне обслуговування - ТО-9.

Його, як і завжди, проводив на фірмовому СТО в Сумах.

До традиційних процедур - заміни мастила та всіх фільтрів, включно із салонним (на цьому не економимо, замінюю їх з періодичністю 7-8 тис. км), - додалася заміна свічок запалення.

До речі, це вже третя заміна: регламент - 45 000 км, або кожне третє ТО.

Як на мене, для іридієвих свічок проміжок невеликий, але, з огляду на якість нашого бензину, можливо, це й виправдано. Фото свічок запалення додаю - висловіть свою думку: походили б вони ще?

Статистика на момент ТО-9: загальний пробіг - 135 509 км. Від попередньої заміни мастила пройдено 7 250 км, або 230 мотогодин.

Середня витрата за цей період - 6,8 л/100 км, середня швидкість - 31,5 км/год. Була лише одна міжміська поїздка - на відпочинок в Одесу, тому співвідношення траса/місто склало приблизно 30/70.

Ну а далі - невеличкий відпочинок. Дуже хотілося б написати «сімейний», але ні. Мої дівчата - дружина та двоє діток - поїхали до Польщі й фактично теж відпочивали в Карпатах (Татрах), тільки по той бік кордону. А я зі своїм студентським товаришем та його сином запланував похід Українськими Карпатами.

Плани в нас були амбітні. Спочатку - доїхати машиною до Львова, де мала бути ночівля. Наступного ранку за кермо сідала старша донька та везла їх до Польщі, в район Катовіце, де вони збиралися зустрітися зі своїми шкільними подругами та їхніми дітьми й трохи відпочити в більш безпечних умовах.

А я у Львові мав пересісти в авто друга, і ми разом вирушали до Козьмещика, звідки й починався наш похід…

Дороги.

Зазвичай я детально зупиняюсь на стані доріг, але зараз ловлю себе на думці, що практично на всьому маршруті від Сум до Львова і далі покриття було в задовільному стані.

Із Сум до Києва цього разу їхали не традиційно через Пирятин, а через Прилуки. І навіть тут відремонтували понад 20 км бетонного покриття. Загалом залишилося буквально 100-200 метрів об’їздів біля мостів, де ремонт так і не завершили. До того ж цей маршрут приблизно на 50 км коротший, і, як результат, до знаку «Київ» доїхали трохи більше ніж за три години.

Ну а далі - Житомир, Рівне та Львів. Дійсно, було б непогано, якби колись збудували повноцінну платну автомагістраль від Рівного до кордону, оминаючи Львів та транзитні міста й села. Думаю, для цього напрямку вона була б дуже доречною.

Польщею вже їхала донька.

Попередньо я оформив для неї тимчасовий техпаспорт, для виїзду за кордон, на що треба було витратити 1 годину в сервісному центрі.

З її вражень - нічого особливо цікавого: хороший автобан практично відразу від кордону, дві оплати по 18 злотих. Їхали з дозволеною швидкістю - до 140 км/год. Продумані місця для відпочинку, туалети, заправки. До речі, вартість бензину плюс-мінус така сама, як і в Україні.

Активна частина відпочинку в Українських Карпатах мала на меті відвідати всі шість українських двотисячників. На жаль, на один із них - Піп Іван - нам так і не вдалося зійти. Хворе коліно товариша змусило змінити плани. Але нічого - гори стоять і стоятимуть, тож буде привід повернутися.

Після завершення маршруту повертаюсь до Львова, де чекаю на свою сім’ю, і вже разом їдемо тим самим маршрутом у зворотному напрямку.

Чудовий відпочинок. Трохи незвичний, бо частину відпустки ми провели окремо, кожен зі своїми пригодами та враженнями, але тим приємнішою була зустріч у Львові й спільна дорога додому.

Карпати вкотре нагадали, що зовсім не обов’язково їхати за тисячі кілометрів, щоб отримати справжнє перезавантаження. Кілька днів у горах, рюкзак за плечима, втома в ногах, краєвиди навколо - і голова чудово очищається від повсякденних справ та новин.

Ну а машина вкотре виконала свою частину роботи без зайвих запитань: Суми - Львів, потім Польща, Львів – Суми Всього приблизно 3000 км. ТО перед дорогою зроблено, проблем у дорозі не виникло, витрата порадувала. Що ще потрібно від автомобіля?

А Піп Іван залишився на наступний раз. Мабуть, навіть добре, коли після подорожі залишається місце, куди обов’язково хочеться повернутися.

Спокійного дня, та повних баків!

Пробіг 135509 км.