Чергова відпустка та дальня подорож.

Взяли відпустку на початку серпня, якось не заплановано, бо більше розраховували на кінець місяця. Вирішив проїхатися, як то кажуть, "галопом по Європі", напередодні забронював кілька готелів, і з першого ж дня, ми зібравши речі, поїхали в подорож. 

Першу ніч зупинилися в Сатанові Хмельницької області, курортне містечко, яке було нам раніше не відоме. Заманив нас туди штучний водоспад, що знаходився поблизу, про який дізналися в Інстаграм

Також, уже від Гугла дізналися, що там є Синагога, міська брама, руїни замку, і паркові території санаторіїв, які ми відвідали. Ще там був парк диких звірів, але ми туди не потрапили через обмежений час, бо збиралися ще відвідати Чортків і Джуринський водоспад по дорозі в Микуличин.  Було дуже спекотно, тому здебільшого залипли на водоспадах, а лазання у Сатанові та Чорткові було, м'яко кажучи, не дуже.  

Дуже мальовничі краєвиди, але з досить поганою дорогою, були на Джуринському водоспаді.

Приїхали ми у Микуличин вже близько десятої вечора, де зупинились у родичів. Там, якраз в ці дні було похолодання. Наступного дня відвідали Чемегівський каньйон і прогулялися ще далі, відкривши для себе інші цікаві місця.

Після обіду вирушили до Яремче, де були вже не раз, та відвідали водоспад Пробій, а також маловідомі місця, на кшталт галявини Любові та Яремчанського пляжу.

Після чого влаштували пікнік біля скелі Слон на набережній.
Почався сильний дощ, і ми повернулися до родичів, переночували і зібралися далі в дорогу на Закарпаття. Зупинялися на водоспаді Труфанець

та півдня приділили Квасам, які вже, мабуть як пару років хотіли відвідати.

Тут ми залізли на гору з гойдалкою, біля овечої ферми

відвідали Гуцульську крафтову броварню "Ципа"

прогулялися територією санаторію

Сходили на джерело біля падіння метеориту "Боркут", пообідали та поїхали до географічного центру Європи.

Там поряд у с.Діловому зробили зупинку на ночівлю, у готелі біля річки з гарними краєвидами на гори.

Наступного дня ми виїхали на дорогу вздовж румунського кордону і заїхали до Солотвино, де провели майже весь день на солоних озерах з різними басейнами.  Вода в озері настільки концентрована сіллю, що тіло просто викидає на поверхню, і плавання на животі робить практично неможливим.

Трохи підгорівши і отримавши масу вражень поїхали у Буштино, де зупинились у готелі-ресторані, з форельним господарством та лісопарком уздовж річки з нутріями.

Там прогулявшись, переночували, скуштували форель на мангалі і вирушили до Шаяну. Відразу після приїзду попрямували на озеро, де вхід платний, але є обладнаний пляж, ресторан та гарний краєвид.

Там накупавшись і відпочивши, оселилися в готелі з видом на гори.

Тут уже вирішили пустити коріння на кілька днів. Прогулялися горами Шаян, Шаяніха та Шаянчик. 

Їздили в Хуст, пройшлися пам'ятками, пообідали в ресторані, відвідали руїни замку з приголомшливим видом на місто, через досить високе місцерозташування

Там зустріли захід сонця в день, коли було затемнення, але побачити його так і не вдалося. 

Після Шаяна повернулися у Микуличин до родичів, де переночували та вирушили додому, подолавши за день 900 км шляху. Наступного дня вирішили свої справи удома, і так як у нас ще залишилося кілька днів відпустки, метнутися на Тилігульський лиман з боку Одеської області

біля устричної ферми "Ойстервіль", яку хотіли відвідати ще минулого року. 

Там ми зупинилися на пару діб у кемпінгу.

Таким чином, за два тижні відпустки, проїхали майже 3 тисячі км, які в сукупності зайняли в дорозі трохи більше двох діб.

Середній розхід при постійно включеному кліматі, переважно у спеку, вийшов 5.9 л/100 км.

Реклама

Індивідуальний Stage 1 із гарантією результату за фіксованою ціною до 15.09.26