Перше Т.О. на 500 км велосипедом — є що розповісти

Вітаю всіх.

Усе почалося з того, що силіконова змазка перестала нормально справлятися зі скрипами під час їзди на велосипеді. Спочатку здавалося, що проблема стандартна: інтернет одразу підказує класичний набір причин — неякісна збірка, посередні підшипники, бюджетний сегмент велосипеда тощо. Рекомендації теж типові: обробляти всі рухомі вузли силіконом як “дешеве рішення”, або ж одразу готуватися до заміни окремих компонентів, наприклад передньої вилки.

Але коли силікон перестав давати хоч якийсь ефект, стало зрозуміло, що проблема глибша, ніж просто поверхневий скрип. Довелося розбиратися вже детальніше і шукати реальне джерело цього звуку, а не маскувати його тимчасовими рішеннями.

Раніше в мене взагалі не було велосипеда. Так склалося, що в дитинстві можливості його придбати не було, тому й досвіду користування, обслуговування чи навіть базового розуміння конструкції не мав.

Відповідно, коли дійшло до розбору і обслуговування, довелося вникати буквально з нуля. Я не знав ні як правильно знімати вилку, ні як дістатися до підшипників, ні що саме потрібно перевіряти всередині вузлів.

Тому пішов найпростішим шляхом — почав сам розбиратися по ходу: дивитися, читати, поступово розуміти конструкцію і вчитися на практиці, як усе знімається.

В загальному, мені вдалося дістатися до підшипників у рульовому стакані. Як і очікувалося, вони були відкритого типу — верхній і нижній.

Що здивувало — нижній підшипник ще мав залишки якоїсь змазки. Вона була темна, схожа на графітову, можливо колись це був літол, але сказати точно складно. У будь-якому випадку мастила там було дуже мало.

Верхній підшипник, навпаки, був майже повністю сухий. Фактично єдине, що там залишалося — це волога з іржею, яка і створювала “умовну змазку”, що буде видно на фото.

Після цього підшипники були демонтовані та ретельно вимиті перед подальшим обслуговуванням.

Руді сліди на ганчірці — це те, що залишилося від змазки верхнього підшипника.

Знаєте, мене здивувала, скажімо так, інженерна логіка або підхід того, хто це збирав (або на чому там економили).

Проставочні кільця зробили з алюмінію — виглядає все це доволі грамотно і навіть “по-багатому”, як для вузла такого рівня.

А от стопорні кільця… пластикові. І от тут вже виникають питання. З одного боку — економія, з іншого — елемент, який по ідеї має тримати навантаження і фіксацію, виконаний з матеріалу, який більше асоціюється з декоративними або другорядними речами.

Після того як я зняв обидва підшипники, також ретельно вимив їхні посадочні місця. Усе було очищено від старого мастила, бруду та слідів корозії.

Далі все було оброблено синьою змазкою

Після встановлення підшипників додатково ще пройшовся зверху змазкою

Коли почав усе збирати назад, зіткнувся з проблемою — не міг встановити стопорне кільце на рульову колонку під час складання. Як виявилось, потрібно було точно центрувати, і в одиночку це робити було дуже незручно.

Мені довелося зняти ніжку, однією рукою тримати велосипед і раму, а іншою рухати переднє колесо та вилку, щоб з’явився необхідний вільний простір, у який міг зайти шток. І навіть так він постійно «вистрілював» назад, поки його не притиснеш стопорним кільцем, а зверху ще встановлюються проставочні шайби 2 шт, проставочні пластии 2 шт.

Тільки таким способом стопорне кільце нормально фіксує підшипник у посадковому місці. Така ось конструктивна особливість цього велосипеда.

І щоб усе це трималося «купою», зверху на кермі затягується шестигранник, який стягує руль і притискає проставочні пластини, шайби та стопорне кільце до підшипника. Таким чином, кермо тисне на стопорне кільце й утримує верхній опорний підшипник у посадковому місці.

Далі я дістався до кареткового вузла. Це рухомий елемент нижньої підвіски велосипеда. Я вважаю, що всі рухомі елементи повинні бути змащені, тому довелося його розбирати.

Як виявилося, відкрутити його було дуже складно — гайка «прикипіла». Усередині виявилася не звичайна втулка з підшипником, а розбірна піввісь, яка стягується шестигранником: всередині є різьба, і саме шестигранник стягує ці елементи між собою.

Також там була металева стружка — метал буквально з’їдало. Через це виникав сильний скрип, і коли я перед змащенням очищав це місце, довелося буквально вичищати стружку, ніби після токарного верстата.

Тому я прийняв найпростіше і, на мій погляд, найправильніше рішення. Я рясно все вимив і заповнив синьою змазкою «під зав’язку».

А надлишки вийдуть назад, коли буду затягувати шестигранник. Так усе й зробив.

Ну, останнє, до чого я дійшов, — це задній амортизатор. Я також вирішив його розібрати, обслужити й зібрати у зворотній послідовності.

Задній амортизатор кріпиться до опорних частин рами через шток, який має внутрішню різьбу, і в нього вкручується болт під шестигранник.

Під час руху, коли рама «працює», амортизатор на цьому штоку може трохи провертатися вгору-вниз. Тому цей шток має бути змащений. Але він виявився повністю сухим, а в деяких місцях на дотик відчувається легкий знос — дуже незначний, але він присутній.

До речі, було цікаво побачити, що всередині заднього амортизатора шток проходить усередині пружини. На ньому пильник має різьбу, тобто це гумовий пильник із різьбовим кріпленням.

Він, до речі, був викручений. Я набив його змазкою, закрутив назад, змастив штоки та посадкове місце під шток, після чого зібрав усе у зворотній послідовності.

Після цього я вимив велосипед і біля гаража виїхав на коротку поїздку, просто щоб перевірити результат.

На цьому все.

Реклама

Ремонт та обслуговування системи кондиціювання