Тук-тук. Хто там?

Ось і довгочікуване літо! Цілий тиждень я насолоджувався теплом, сонцем і чистою автівкою, і за мірками Польщі це вже забагато. Вже другий тиждень поспіль перманентно дощить, і погода в цілому схожа на одеський листопад. Через це  Додж знову закемарив в паркінгу, а я їзжу Крайслером, від чого, відверто кажучи, отримую не абияке задоволення. Якби не стукіт десь справа, що зʼявився кілька тижнів тому і відтоді стрімко посилювався. 

PT - то підмінка, тож поспішати з ремонтом я й не думав, натомість у неділю повез родину до Ойцовського парку, що лише в 25км від Кракова. Про стукіт можна було б і забути, якби не берлінські подушки та інші ідіотські обмежувачі швидкості.  

Мальовнича дорога була б ідеальною

якби не обмеження в 50 км/год, але півгодини потому ми вже опинилися на величезній парковці парку, що теж була б ідеальною, якби не прайс в 240грн.

Сам парк вражає масштабами і здебільшого парком не є. Це справжній ліс зі скелями, в якому проклали дорогу на місці стародавнього торгівельного шляху, що місцями зберігся. 

Загалом неймовірна польська природа у поєднанні з чистотою і доглянутістю теж майже ідеальна, якби не погода. 

+15, ми в куртках, але жити можна, і навіть пройти 2.5 км до печери не ліньки, ба більше лісовими стежками вдалося зрізати метрів 600. Я взагалі не самурай, і шлях без цілі мене не надихає. Тож «печера так печера».

Dark Cave - основна (але далеко не єдина) світлина парку, і до неї треба дістатися камʼяними сходами, піднявшись на 65м вгору.

Доволі цікава адвенчура, зокрема до дитини, якби не мій меніск. Але то таке… Очі бояться, а вибіг туди, як сарна. Краєвид непоганий:

А от сама печера… Темна Печера Скавіня виявилася, як не дивно, просто темною печерою, не надто великою і не дуже красивою. 

Послухали про неандертальчиків, про кажанів, що там мешкають, подивилися на непоказні сталактити зі сталагмітами,  змерзли та й годі. 700 грн ця екскурсія була не варта, але віддаю належне полякам - заробляти на екскурсіях вони вміють. 

А на каві, як завжди, ні. Єдине, що можна було придбати біля кас - це цукрова вата, що є доволі дивним вибором для родинного відпочинку. 

Ну і зрозуміло, що дорогою назад пішла злива, що влітку теж цікавий бонус, якби не температура в 12°. Попри очікування, йти було доволі приємно, адже дощ посеред лісу відчувався значно слабше і призвів до вкрай ефектного випарювання впродовж цілого зворотнього шляху:

Згадую, як колись шукали Протяті Камні дорогою з Чернівців і скільки сил, нервів та часу довелося тоді витратити. Оці всі камні даремно що не протяті, не менш видовищні і при тому значно доступніші.  Кількість мальовничих місць та їхню юзер френдлінес в Польщі важко переоцінити. Отже цю оздоровчу прогулянку можна вважати цілком вдалою, якби не відсутність зимового одягу. 

Як, між іншим, і дорогу додому: тихо, комфортно, скло вже не пітніє, якби не той клятий стукіт. 

Позаяк днями вже треба вирушати до American Cars Mania, куди на даний момент зареєстровано вже понад 1400 автівок, і чому я був би вкрай радий, якби не залишив все, як завжди, на останній день. 

Враховуючи той факт, що їхати Крайслером буде дружина з дитиною, я попри вкрай щільний на ці дні робочий графік, спромігся  все ж заїхати на підйомник, щоб діагностувати цей звук. Діагностика тривала лічені секунди, бо правий рульовий наконечник миттєво про себе заявив гучним стукотом. Вчора замовив нову деталь від Moog, а сьогодні після роботи  її прикрутив:

З третьої спроби навіть вдалося виставити ідеальні кути сходження. Та й з першої б вдалося, якби довіряв власним відчуттям і не слухав колег. 

Відтепер Бабця знову їде безшумно і була б готова до фестивалю, якби не пара посилок, що сьогодні потрапили до моїх рук, і вміст яких треба примудритися прикрутити найближчими днями. 

Реклама

Ремонт та обслуговування системи кондиціювання