Вибір авто, купівля, пригон і тюнінг

Як всим відомо, Т4 це легендарне авто, наймасовіший бус в історії автомобілебудування і тому не дивно що мабуть сама популярна автівка в ЗСУ. Стільки т4 як на війні я раніше не бачив(а також т3 і т5).Літом 22 року в моєму підрозділі(інженерна частина, я був комвзвода) зʼявився перший волонтерський транспорт, а саме Т4(не Баркас) Одному з хлопців(Ромчику, чудовому водію і автомеханіку) від колишньої роботи підігнали в якості волонтерки течик на укр номерах. На цьому течику мій підрозділ побував спочатку під Барвінково, потім Авдіївка і Красногорівка. Незважаючи на передній привід, Ромчик з цепами на колесах проїзжав туди де здавалося можна заїхати тільки на позашляховиках) В 23 році відбулася зміна штатного розкладу і Ромчик разом з авто перейшов в інший взвод, а мій відповідно лишився без коліс. Звичайно, що в роті було достатньо авто для виконання поставлених задач, але транспорт на війні потрібен також і для інших, в першу чергу побутових задач. Постійні переїзди під час ротацій а також з одного села в інше біля лбз, зʼїздити в магазин за товарами і продуктами і тд. Звичайно що гостро стало питання купівлі власного авто для нашого взвода. Спочатку планувався звичайний дизельний т4 на бляхах, потім подумали і вирішили що краще на повному приводі. Я за допомогою дружині і родичів звʼязався з волонтерами з Дубно і вони в дуже стислі строки організували збір коштів(з миру по нитці вийшов нам течик), купівлю Т4syncro в Латвії, перегон в Дубно, ремонт, фарбування і переобладнання в пасажира. Авто з доставкою обійшлося в 4300 євро, ремонт, колеса і тюнінг ще близько 1500євро(моїх особистих) По прибуттю в підрозділ(ми тоді були на Запоріжжі) течик отримав позивний Баркас і двох водіїв(основного і запасного)Відступаючи від теми, вибрати водія то не така вже й проста задача, тому що в армії це має бути не просто водій, а механік-водій☝️ітак, трохи про баркас-1997 року випуску, атмосферний дизель 2,4 aab Дістався нам в дуже непоганому стані з невеликим пробігом(як для такого року випуску) Основний недолік це був гнилий правий поріг(лівий вже був заварений) А так машина вогонь, звичайно що тихохідна по асфальту але з дуже непоганою прохідністю по грунтовкам(ми могли проїхати практично всюди і частенько витягували з болота слабенькі кросовери типу туксона чи сантафе)Звичайно що течик у нас багато їздив  по різним єбєням і відповідно часто ламався, далі розкажу детальніше по памʼяті. По розходу палива ми вкладалися в визначену командиром норму 10 літрів на 100 км а літом навіть було і в районі 9 літрів(для виконання задач паливо списувалося на військові авто і за рахунок цього заправлялися волонтерські корчі) ТО і ремонти здебільшого були з ротної каси, але часто дрібні ремонти чи розхідники оплачували я або основний водій. 

Реклама

Car2naV