Після пластики

Не знаю, чи це про красу або навпаки, адже це етап, на якому все стало гірше, ніж було. Але ж із великою перспективою. 

Кузов PT-Cruiser доволі міцний, і шансів знайти автівку без іржі багато. Втім, для того автівка має бути не битою і доглянутою, що у випадку PT, зважаючи на їхній вік і портрет пересічного власника, є малоймовірним. Попри те, що стан Бабці здебільшого став для мене вкрай  приємним сюрпризом, чотирнадцять років в Голандіі і сім в Польщі не минули для неї безслідно. 

Здуття фарби на обох задніх арках та куті переднього крила, подряпини на лівому крилі бампері біля розбитого ліхтаря, вмʼятина на лівій задній арці. посеред правих задніх дверцят, глибокий відкол з вмʼятиною на крилі біля решітки…

Коли після чергової мийки новоутворення з задньої арки відвалилося, оголивши огидний іржавий метал, я зрозумів, що це треба прибирати якнайшвидше, бо від одної думки про вварювання ремкомплектів внутрішня жаба почала стискати пальці навколо мого горла. Тим часом поціновувач прекрасного, що сидів поруч з нею, натякнув на те, що на таку поверхню плівка не ляже. 

Отже, озвучив колегам з малярки свої плани, попросив консультації щодо процесів і побачив на їхніх обличчях всі види саркастичних емоцій щодо мого прагнння зробити все протягом одного дня.

Це трошки мене збентежило і навіть змусило задуматися над тим, чи не перенести все на весну. Втім, після того як я зачистив все фіброю, зворотнього шляху в цій справі для мене вже не було. 

Отакої… Загалом непогано, але в парі місць верхній шар металу вже майже зник. Суворі часи потребують суворих рішень, але про це трохи пізніше, бо до переднього крила я того часу ще не дістався.

Для того, щоб зняти фари, треба зняти решітку і бампер, а всі чотири гайки, що кріплять той бампер до крил, обертаються заразом зі шпильками. Вчергове я подумав про капітуляцію, але, скориставшись вільним підйомником, взяв в руки кутову машинку з відрізним колом і розпиляв ті гайки заразом зі шпильками. Відтоді як Бабця набула вигляду своїх пересічних родичів, все пішло доволі гладенько.

Виявилося, що Chrysler якогось дідька вирішив, що шпильки, впаяні в пластикову пластинку - це гарне інженерне рішення. Звісно, ці шпильки з тої пластинки випали, а схопитися за них зверху цілком неможливо.

Замість цієї пекельної конструкції я заклепав в крила різьбові втулки М5, і тепер бампер кріпиться на чотири болти.

Цей неприємний сюрприз забрав у мене понад дві години часу, але компенсація не змусила на себе довго чекати. Крило, через яке я більш за все переймався, виявилося живим!

Принаймні метал там є, і трималося воно всупереч моїм очікуванням не на здутій фарбі. Цей кут рихтували  післ ДТП і навалили туди шпакла, під яким все почало гнити. Ну якщо вони навалили, то чим я гірше?

Але ж перед тим треба було захистити залишки металу. PT - це не автівка на все життя, але й повертатися до цього наступного сезону теж не входило в мої плани. 

Отже, після чергової консультації з маляром вирішили застосувати на глибоких пошкодженнях задніх арок лудження (або оловʼянування). Поки колега наносив шар розплавленого олова на заздалегідь змащену спеціальною пастою поверхню, я дивився на годинник і розумів, що цього дня мені Крайслером додому не поїхати. 

 Тим часом живий метал переднього крила і арок я обробив нейтралізатором іржі Bill

Зачекавши пару годин я змив кислоту з луджених поверхонь содовим розчином, а колега наніс на всю автівку суміш з епоксидної та скловолоконноі шпаклівки. 

Півгодиною потому, протягом якої я встиг вирівняти вмʼятину на арці, розпочався  найскладніший для мене етап «виведення» поверхонь. Втім, ще за годину маляр, що прийшов подивитися і прибрати мої ймовірні косяки, неочікувано для мене схвалив результат і сказав, що доробляти йому майже нічого не треба. 

На цьому етапі я ще встигав поїхати Крузером додому. Здебільшого залишилося задути шпаклівку ґрунтом і скласти пику до купи. Але моїм планам не судилося здійснитися:

«Я не дозволю тобі мазати автівку цим лайном. Сдувай пил, обклеюй, я зроблю, як треба» - сказав Сергій і пішов змішувати нормальний двокомпонентний ґрунт.

А ще за півгодини ми закрили бокс, і я вперше з 2025-го поїхав додому Доджем, залишивши PT-Cruiser в боксі під трьома шарами чорного ґрунту. 

Сьогодні зранку зробив розпакування, перетер всі відновлені ділянки 400-ю наждачкою, прибравши дрібні недоліки на ґрунті, зібрав фари, решітку та бампер на нові кріплення, і поїхав на мийку змивати пил від шпаклівки зсередини та ззовні. Результат виявився не настільки жахливим, як я того очікував. Адже попри очевидну не збіжність кольорів гладенькі поверхні без жодних вад натякають на те, що автівка скоріш у процесі переродження, ніж одним колесом на смітнику:

Отже їздити так протягом деякого часу принаймні не зашкварно. Ніколи не розумів, чому маляри завжди наполягають на фарбуванні цілого елементу, хоча пошкодження займають лише невелику площу деталі. Тепер розумію. От взагалі не розраховував я на такий обʼєм робот.

Хоч там як, а начебто після пластики завжди приходить період набряків, синців, гематом тощо, і варто це сприймати, як невідʼємну частину процесу переродження у новому обличчі. Сподіваюся, що цей процес омолодження Бабці не триватиме місяцями. І можливо невдовзі вже й бабцею її не назвеш.

Реклама

Зимова вигода: знижка -1000 грн на ремонт авто!