In motion

Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову.

Попри те, що зараз буде чергова розповідь про самобутність Бабці, це не є ознакою початку моєї деменції, позаяк я прекрасно памʼятаю, що «це вже було у Симпоснів». 

Тим не менш вважаю за необхідне ще разок пояснити, чим ця посередня у всьому крім дизайну автівка із ціною як у слабенького iPhone настільки мене приваблює. І цього разу не буде ані вишуканих метафор, ані чергових  од Несбітту. Хоча мені начебто не бракує здатності перетворювати свої думки на перевантажені дієприкметниковими зворотами речення, для зʼясування причин магнетизму Крузера слів замало. Можна безліч разів розповідати про те, як вечорами я, наспівуючи «Yankee Dollar», з підозрілим поглядом муншайнера ховаю до багажнику черговий пакунок тишського пива з придомової  «Жабки», але ж…

Як то кажуть, краще один раз побачити, ніж жодного разу не побачити. 

Проблема полягає в тому, що я ніколи не дружив з відео і, чесно кажучи,  навіть не намагався дружити. Два з лишком  десятиріччя мені ліньки і «вже з понеділка». Аж раптом @Jakson дорогою до McDonald’s зафільмував Бабцю, так би мовити, in the wild, до чого ані вона, ані я не були готові. Євгену за це звісно велика подяка, бо лише петролхеди завжди фоткають автівки друзів за кожної нагоди «просто щоб було, а там розберешся». 

Відео звісно було не для фестивалю в Каннах і навіть для домашнього перегляду всіма причетними не підходило. Насправді, якби не хронометраж лише в хвилину, перегляд був би більш виснажливим ніж вечеря під репортаж з подорожі друзів на VHS адже ми з Бабцею взагалі не позували. Втім, інших у мене не було, і я вирішив додати трошки звуку та фільтрів, щоб хоча б частково передати настрій, з яким я обертаю це величезне кермо, і як в моїй уяві реагують на PT сусіди по трафіку. Пресетів на моєму телефоні не вистачило ні на що, отже за порадою Євгена я завантажив iMovie і за пару годин створив свій перший в житті кіношедевр. 

 В попередньому дописі я вже анонсував цей неймовірний зразок кіномистецтва, і тепер готовий ним з вами поділитися.

Жодні премії за цей перший млинець мені допоки не відблискують, але ці дві години були витрачені якщо не з користю, то принаймні із задоволенням. Мені сподобалося і тепер кортить зробити щось нормальне із заздалегідь підготовленим матеріалом. Але ж наразі маємо те, що маємо. Запрошую подивитися і проволати з того, як я уявляю собі щоденну дорогу до роботи і назад.  

Реклама

Зимова вигода: знижка -1000 грн на ремонт авто!