Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Наразі PT Cruiser вимушено є моїм основним транспортним засобом, і попри всі недоліки 20-річноі автівки він мене взагалі не дратує.
Настільки, що під час планування подорожі до колишнього міста проживання я вирішив скористатися саме ним, а не KIA. Адже було дуже цікаво, як він відчувається на трасі.
-А Бабця доїде? - запитала мене дружина.
-Та що з нею буде? - відповів я, але про всяк наліпив оберіг на скло:
Швидкісна їзда по платній А4 мене дуже порадувала, адже тут PT Cruiser вкотре приємно здивував. Ні, динаміки тут так само нема, як і якогось відчутного набору швидкості після 120, і тут між цими двома парітет. Шостої передачі теж не вистачає, хоча й не так критично, як в Соулі.
Але ж щодо комфорту між ними прірва! Швидкість понад 150 відчувається в PT так, як 110 в Soul, що трошки дивно зважаючи на дуже подібний форм-фактор. Так, Крузер майже на центнер більш важкий, але справа точно не в цьому. Як і в місті, трасою Бабця їде на диво по-дорослому. А якщо ще круїз увімкнути та підлокітник відкинути! Їдеш і кайфуєш: тихо, мʼяко, впевнено, прямолінійно.
Отже, дорога до Тих пройшла в суцільному чилі, не зважаючи на лампу Check Engine (або MIL, по-крайслеровськи), що світиться після 100 км/год. Про причину я знаю, і це вже на етапі вирішення, тож можна не перейматися через ці дрібні вікові зміни.
Отже, погуляли з друзями, поїли та поїхали додому, і тут Бабця трохи здала.
В Польщі дуже багато водіїв похилого віку. Дуже похилого! Коли я їх бачу, то завжди питаю себе, як вони сприймають всі зміни у світі і зокрема в дорожньому русі, якщо за кермом, до прикладу, з 60-х.
Думаю, що для багатьох це складно, адже швидкісні розвʼязки, складна розмітка, високий темп, ще й з польськими погодними умовами… Тут і молодим подекуди є через що понервувати.
Отже, попри повну відсутність якихось свідчень про погіршення стану і вкрай спокійну поведінку, тиск у Бабці зворотнім шляхом знизився. Лампа тиску оливи загорілася після зʼїзду з магістралі до лісової доріжки і стала зʼявлятися дедалі частіше.
«Приіхали! - подумав я, коли лампа вже майже не згасала - Щойно залитої оливи як не було, двигуну все ж капець. А продавець казав, що не жере…». Втім жодних ознак сухості в картері не було, і огляд на найближчій заправці показав, що з рівнем в станом оливи все просто чудово.
І тут я згадав про місце витоку оливи, що я помітив під час нещодавнього огляду. Там з-під датчика якогось трошки крапало, і я для себе позначив, що треба найближчим часом це виправити принаймні щоб не мати проблем під час проходження тех. огляду. А що ж то за датчик був? Оу, так це ж сенсор тиску оливи! “Common issue” - пишуть.
Наступного дня замовив той датчик і після роботи загнав Крузер на підйомник.
Здебільшого там нема що робити. Умови лише наступні: наявність купи подовжувачів, кардан яку, подовженої голівки на 27мм та дуже гнучких рук.
Датчик розташований на задній стінці двигуна і доступа туди нема ані знизу, ані зверху, ані з боків. Можна лише дивитися і сумувати. Втім, якщо просунути руку над підрамником десь по лікоть, то можна дістатися до розʼєму. Тут важливо зазначити, що на роз’ємі є червоний фіксатор, що треба витягнути перед натисканням на ніжку фішки. Цей фіксатор може бути вкритий оливою (як у мене) і взагалі бути повернути в той бік, де до нього майже не дістатися (як у мене).
Хоч там як, а хвилин за 20 заразом із мийкою всього навколо я впорався.
Олива звідти майже не витікає, тож особливої спішки нема, що дуже радує, бо зробити цей свап швидко зі звичайною кінематикою рук майже неможливо.
Отже, лампа світиться виключно в запланованому режимі, олива не тече, Бабця в нормі, возить мене до роботи і навіть в такому стані радує своїм олдовим виглядом. Особливо в тумані.
2