Капці до бабці. Ч.1.

Сьогодні позбувся оригінальних ковпаків. Назавжди.  Це перший з щонайменше пʼяти етапів на шляху до «нових» колес.

Пʼять вечорів та обідніх перерв я провів в роздумах над тим, якими мають бути колеса на цьому кумедному автомобілі, і майже стільки ж часу витратив на пошуки шляхів реалізації кожного з обраних варіантів. Мої вимоги: олдово, стильно, комфортно, дешево. Останнє: що дешевше, то краще. Найліпше - задарма.

Сьогодні треба було поставити в цьому питанні умовну крапку і щось таки розпочати і в решті решт замовити. Отже, щось таки розпочав і щось таки замовив. Задарма не вийде, але близько.

Відомо, що люди похилого віку рідко щось викидають на смітник. Отже свої капці Бабця носила протягом двадцяти років, не знімаючи, і не дивно, що вони трохи втратили колишній вигляд. 

А капці-то добрі. Якісні, зручні, «ще ті!». Італʼянські Fumagalli, щоправда зроблені в Мексиці. 

Відмив їх різними засобами і зрозумів, що мийкою тут не обійдеться. Тож металева щітка, пелюстковий диск на «болгарку» і… ще носити та й носити.

Перетворювач іржі, мильний розчин, фарба.

Ідеалу досягнути сьогодні не прагнув, це така легка косметика за півгодини, щоб не соромно було найближчим часом до магазину в них ходити.

Кажу товаришу: «диви, ретролук роблю», а він мені: «так зробив же начебто». І він має рацію, адже постарішав Cruiser. Але недостатньо. І треба ж памʼятати про те, що в теорії ще має бути стильно. 

Схожі записи

Реклама

Зимова вигода: знижка -1000 грн на ремонт авто!