Сиджу в машині — а вона в мене вкруг тонована.
І помічаю: люди зупиняються.
Роздивляються.
Хтось довше, хтось мельком, але дивляться всі однаково — з цікавістю.
Пробують вгадати, що це за шедевр.
А потім раптом доходить:
це Alfa Romeo, звісно ж прочитаючи в емблемі.
І на обличчі з’являється та сама мить усвідомлення.
І це не один раз. Таке траплялось уже неодноразово.
І спала мені якось ідея зробити емблему без назви.
Просто знак. Без підпису, без підказки.
А тепер на авто — тільки емблема.
Без назви.
Хтось упізнає одразу.
Для когось це залишиться загадкою.
А хтось, можливо, піде гуглити.
Бо справжній знак не потребує підпису.