Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Я давно кажу, що мій Smart Roadster — це не просто машина. Це маленький характерний хлопчик на колесах, який любить увагу, драми і щоб я ним займалась так само, як він мною. Але останні тижні він вирішив перейти на новий рівень випробувань.
Початок пригоди: “Щось він сьогодні не в дусі…”
Їду я собі, слухаю вітер, кайфую - і тут мій дорожній герой починає… смикатись. Наче його невидимі хулігани за бампер тягнуть. Сіп-сіп, р-ривочок, ще один. Я спершу думаю: може, бензин не той, може, погода, може… Меркурій у ретрограді, як завжди.
Повертаюсь додому, вся сім’я в зборі — біля Smart-а нарада:
“Що ж йому не так?”
План А: адаптація коробки
Ну, зробили ми адаптацію коробки. Знаєш, такий ритуал типу: “Дихай, малий, тобі стане легше”. І реально стало! На пару поїздок. Я вже думала: “О, ну все, зажив!”.
Ага, щас. Дальше знов те саме: смик-смик, наче він спеціально хоче нагадати, хто в нас тут головний. Спойлер: не я.
Версія чоловіка: “То точно стартер!”
Сидимо ввечері, я нервую, а чоловік дивиться так уважно на машину, ніби рентгеном:
— То стартер.
— Що?
— Кажу, стартер. Його клинить - і коробка дуріє.
Я вже давно зрозуміла: якщо чоловік каже “то стартер”, то треба готувати чай, теплі носки і стояти поруч, коли він почне розбирати все навколо.
Ремонтна сага: операція “Дістати стартер”
Чесно: хто придумав ховати стартер у Smart Roadster так глибоко? Це не доступ до деталі, це якийсь квест: знайди шлях, відшукай болт, не зламай півмашини, не з’їдь з розуму.
Поки чоловік розбирав “мого малюка”, я спостерігала і думала:
“Боже, це якби хірург робив операцію на серці через вухо”.
Болти там, де їх не має бути, проводи як спагеті, підхід… ну як підхід - десь між “акробатика” і “йога для відчайдушних”.
Але він дістав! Переможно тримає стартер, я вже бачу світло в кінці тунелю. Віддали на відновлення - і почалось найважче…
Час очікування: драматична пауза
Поки стартер був у майстрів, я ходила нервова як кіт. Це ж моя машина! Моя крихітка! Без неї дороги не ті, настрій не той. Але я терпіла. Хоч було тяжко.
Фінал, який вартий кіно
Стартер поставили назад. Я сіла за кермо, натиснула старт…
І він поїхав. Рівно, м’яко, красиво — як у перший день знайомства.
Ні смику, ні натяку на проблему. Просто “вжжжжжж” -і я лечу.
Чесно, я ледь не розплакалась. Хто не має маленької вибагливої машини -той не зрозуміє. Але це було як повернення коханого додому.
Мораль історії?
Іноді причина великих проблем -
То Так одна маленька деталь.
Іноді машина поводиться, як жінка: може образитись через дрібницю, але любить, щоб про неї дбали.
І так, іноді чоловік буває правий. Але я йому того не скажу. 😌
Але якщо чесно то це було трохи геморойно😳 спершу потрібно було зняти: дросельну заслонку, інтеркуллер, далі направляйку повітря на інтеркуллер тоді приупустили мотор з двох подушок, зняли патрубки системи охолодження, датчик детонації, побачили що місця щоб вийняти старте було замало і перейшли на верхню частину двигуна де було знято впускний колектор, термостат аж тоді вдалося витягнути сам стартер. Чому вирішили знімати саме стартер? При повороті ключа була велика просадка при зарядці, від цього злітала адаптація коробки. В народі цей ефект називається « стартер бере на себе»
