Так склалося, що цей ВАЗ 21043 був у моїй сім’ї дуже давно. Це не просто старий універсал — це машина, з якою пов’язані багато моментів. Я їздив на ньому навіть на море. В цей ВАЗ вміщалося більше ящиків з квітами, ніж у Таврію-пікап.
Це був справжній трудяга, який ніколи не скаржився та тягнув усе, що ми на нього покладали. Але прийшов час прощатися. Перед продажем я привів машину до ладу: відрегулювали клапани, замінили датчик РХХ і перевзув її на зимові шини.
Авто поїхало до нового власника. Л
ітні колеса я віддав у подарунок — нехай служить і далі так само вірно, як служило нашій родині.
За фото дякую Ші.