В перші ж дні, після приїзду до Львова першим ділом махнули на декілька днів в Карпати. І самим красот подивитися, і малій романтику туризму прививати))
До слова, моя 5-титрічна красуня підкорила свого першого тисячника. Ну майже: 984.5м, г. Маковиця. Не з наметами і т.д. але для неї це велика перемога. А для мене ще більша)

Наступного дня, повертаючись з місцевої атебешки почув, що лосяш якось смикає кермом. Поки зрозумів що до чого і запаркувався - ГПК вже повністю покинув чат. А під авто - калюжа рідини в районі рейки. Ну супер, приїхали.
Звісно ж знайти в Яремче о 17:45 рідину для ГПК те і ще завдання. В той вечір вдалося знайти лише декстрон 2 на заправці і якось сяко-тако доїхав до готелю. І до всього ми завтра мали б повертатися додому. І поломка ГПК трохи ускладнювала ці плани.
Ранок почався з обдзвонювання місцевих і прилеглих сто (ну щоб хоча б підняти і глянути звідки тече і можливо заколхозити на місці), але все безрезультатно: черги або на тиждень вперед, або ми Вольво не робим, або в нас нинька празник (хоча на дворі п'ятниця).
Та й ладно подумав я і вирішили їхати як є. 230км не так вже й багато. На виїзді вдалось купити пару банок дестрон 3 і так кожні 30км доливаючи доїхали до Львова (попутно ще й забравши з ремонту стартер на Три і два).
Того ж вечора і гаражі був поставлений вердикт: тріснув колхозний патрубок в районі рульової рейки.
Якого там взагалі робить патрубок, а не штатні стальні трубки можна тільки здогадуватися. Ну але що робить? Заколхозив це все як і було, обрізавши кінець розкислого патрубка до живого і замінивши хомут. Прокачка ГПК з промивкою (старою рідиною febi, яка залишилась після експериментів над ПГК Бегемота) і ГПК знову в строю. І на диво насос працює без зауважень після такої довгої дороги майже без рідини.