Передумовою до цієї записи стало потрапляння пилу в салон автомобіля. Як ви пам’ятаєте, нещодавно я описував свої спостереження щодо задніх дверей, через які затягувало пил.
Передумовою до цієї записи стало потрапляння пилу в салон автомобіля. Як ви пам’ятаєте, нещодавно я описував свої спостереження щодо задніх дверей, через які затягувало пил.
Щоб детальніше розібратися з проблемою, довелося демонтувати карту дверей, уважно оглянути внутрішню частину конструкції та виконати очищення від шару пилу й бруду. Операція дозволила не лише оцінити технічний стан вузла, а й усунути накопичені забруднення, що могли бути додатковим джерелом проникнення пилу в салон.
Ось у такому шарі пилу опинилися мої дверні карти — і вся ця брудна маса так чи інакше потрапляла до салону. 😬
Після початкового косметичного очищення каркаса дверей звернув увагу на те, що під час фарбування внутрішньої частини рамки заводу, м’яко кажучи, бракувало сумлінності. 🎨 Дуже багато ділянок так і залишилися без покриття — фарба нанесена лише на легкодоступні місця, тоді як інші зони залишилися необробленими.
Коли почав мити двері, спершу промивав її просто водою, щоб розм’якшити шар прилиплого бруду. 💧 Лише після первинного очищення взявся за засіб для зняття двостороннього скотчу: наносив його на поверхню дверей і потім протирав ганчіркою.
Під час роботи звернув увагу на дивний наліт — ніби тонкий, уже висохлий шар скотчу чи якогось силіконового покриття. 🧐 Воно вкрай неохоче знімалося з поверхні, і видалити ці плями виявилося ще тією задачею.
Також знайшов на рамці дверей пластикову напрямну-фіксатор, яка взагалі не була задіяна, а просто закріплена «для годиться». 🔧 Виглядає вона як зайва ґудзичка на комірці сорочки. 👔 Її реальне призначення мені невідоме.
Наприкінці всіх робіт на ганчірці залишилися червоні сліди від фарби — явна ознака того, що заводське покриття місцями не відрізняється високою стійкістю. 🎨
Оці пластмаски не губіть, зараз таких не купиш)