Soundscapes. Vol. 2: Підсилювачі

Привіт. Ідемо далі. Акустика ясно, сигнал ясно, але треба кудись його подавати. Тема підсилювачів для мене доволі цікава, але не настільки як акустика. Я не вірю в сильну різницю між ними, можливість вловлювати на слух заміну одного на інший, коли мова не про бюджетний клас. Якщо є певні обмеження і примусовий вибір приорітетів, це було б останнє місце куди я вкидав гроші на реалізацію своїх планів. Але коли все інше впринципі якісне, а час не піджимає брати на останні гроші те що можеш, краще потерпіти і купити щось адекватне. Так я власне і вчинив.

Моноблок для сабвуферу.

Mosconi Gladen 120.2, що раніше працював у мостовому режимі, не зміг розкрити потенціал типового Helix. Коли гейн був майже на максимумі, саб ще мав запас, в порівнянні з його тестами від іншого підсилювача. Заявка 350 Вт в 4 Ом думаю перебільшена. Можливо я забагато від нього хотів у свій час, повісивши на саб, хоч і такий неприхотливий, але все ж.

Цей підсилювач широко освітлений в темах по SQ автозвуку, майже всі відгуки про нього позитивні. І мені дуже стало цікаво, як же італійці його побудували. Має 2 канали, по 120/175 Вт в 4/2 Ом. І заявлений клас AB. По схемі: в передпідсилювачі встановлено два операційних підсилювачі TI TL074C, які, наскільки я зрозумів, виконують кросоверну обробку та займаються вхідним сигналом. Але ці ОП досить лажові, і їм явно не місце в підсилювачі за 400 євро, хоч вони й стоять на фільтрах. На виході взагалі немає жодних ОП чи розділювальних та згладжувальних конденсаторів - сигнал подається напряму з передпідсилювача на вихідні каскади без будь-яких змін. На платі майже немає звичних конденсаторів - усе виконано на SMD-компонентах. Це було дивно побачити в AB під НЧ, де від ємності частоково залежить фінальна віддача і мікродинаміка звуку (тільки не його характер чи чистота). На БП стоїть один Nichicon на 2200 мкФ 35V і два Jamicon по 1000 мкФ 63V. Це, м’яко кажучи, скромно, особливо якщо підсилювач працює в мостовому режимі, ємність маловата. До того ж бачити бюджетні Jamicon тут - таке собі задоволення. Та і тороїдальний трансформатор досить компактний (аж занадто) - але благо він тут хоч є.  Ще один момент - охолодження. Радіатор прикручений до корпусу двома болтами, між ними навіть немає шару термопасти. Чому не був додатково використаний для тепловідведення корпус…? Адже заявка, що підсилювач можна використовувати для сабвуфера, але на практиці - ідея така собі. Та й важкі мідбаси в 2 Ом теж краще на нього не вішати. Відносно слабкий блок живлення, недостатнє охолодження та загалом конструкція більше підходить для фронтальних каналів, а не для потужного навантаження. Інші продукти цього бренду у мене викликають таку ж кількість запитань, особливо результати їх замірів. І не тільки в мене.

Для своїх задач він непоганий, тим не менш, я гадаю, якщо брати не новим, бо тих грошей він і близько не коштує ІМХО.

А в мене він замінений на….

Alpine R-A75M.

Спочатку мав бути не він, а DLS Ultimate А6. І він був. А потім був проданий. Втратив красоту інсталу, але так вийшло. А потім мав бути JL RD. А потім я знову передумав, коли вони в день замовлення вирішили неоправдано вирости в ціні, та і були в ньому деякі характеристики, що не дуже подобались. Потім ще один Eton. І в момент замовлення я все знову змінив і ось цей Alpine тепер тут. Інші не витримали порівняння з ним через ціну.

Вибір моноблоків зводиться до двох речей: чи влазить в інстал і до потужності, що він видає. У мене ще був окремий обов’язковий пункт про італійську схему розміщення терміналів (коли все з однієї сторони) і побільше вольтажу вхідного регулювання. Все. Є оновлена лінійка R2, яка менша по габаритам і краще вписалась би в місце, що я готував зовсім для інших компонентів, але в ній з невідомих причин постраждали характеристики якості звуку. SNR на 10 дБ нижче, наприклад. Тому тут вибір був якби очевидний. Там де я шукав, це був найбюджетніший моноблок, що видає 500+Вт в 4 Ом, має термінали з одної сторони класичного типу без дебільних роз’ємів та адекватну схемотехніку. Підбір потужності для саба (для акустики все зовсім інакше) в мене дуже по простій схемі: в два рази більше від того, що саб реально буде споживати. Той запас цінний в даному випадку – мінімальний нагрів, стабільність, строк служби, і коли підсилювач далеко від свого ліміту, підсилення не супроводжується зайвим насиранням в тракт. Деякі виробники показують більше номінала в реальності, деякі менше – Alpine зазвичай трохи більше, на пару десятків. Ще легко то перевіряється по номіналам запобіжників. І при огляді блоку живлення. Ефективність всіх моноблоків Alpine починаючи з простішої S лінійки, більше 90-92% при 4 Ом, в 2 Ом - від 75% і вище. 

Заявлені характеристики:

• Кількість каналів: 1
• Клас: D
• Потужність (при 14.4 V та 0.1% THD): 4 Ом - 500 W; 2 Ом - 750 W, 1 Ом – без офіційної підтримки.
• SNR: 85 dbA при 1W 4 Ом, або >105дБ при номінальній потужності.
• Вхідна чутливість: до 10В на High і 4В на Low.
• Спотворення THD+N: 10W 4 Ом – <0.02%, 500W 4 Ом – <0.3%, 10W 2 Ом – <0.03%, 750W 2 Ом – <1%.
• Коефіцієнт демпфування: >1500
• Живлення: до 80 А, 4 Ga
• Розміри та вага: 273 x 50.8 x 200 мм, 3.2 кг

Заявка дуже серйозна по багатьом параметрам, насправді, як для бюджетного моноблока, але оскільки це моноблок, далеко не все тут має значення.  Сабовий підсилювач не є ключовим компонентом у системі, але тут чудовий випадок коли можна про деякі параметри спокійно порозписувати, це буде стосуватись всіх підсилювачів як не як.

Про AB/D-клас, демпфування та схемотехніку.

Люди не люблять піднімать цю тему, бо вона спірна і можна на себе навлікти хейт, але... Руки чешуться написать пару слів. Мій сабвуфер працює в 2 Ом. Автоаудіофіли кажуть, що при 4 Ом AB-клас контролює дифузор краще, а 2 Ом - це вже територія D-класу. У мене інше бачення: коефіцієнт демпфування понад 50 не впливає на контроль дифузора. Різниця між КД 50 і 10 000 - відсутня. Це не впливає на саби чи мідбаси, а про, не дай боги, СЧ-ВЧ, і мови немає - їм це взагалі байдуже, адже вони зазвичай не працюють нижче свого резонансу. AB-клас при зниженні опору зменшує коефіцієнт демпфування вдвічі, але це не має значення, бо нормальні підсилювачі мають КД від 150-+ і до 1000+-. Якщо звісно виробник чесний, бувають різні. Якщо довжина проводки ну дуже велика, можуть бути відхилення від опорної точки, звісно, тоді КД росте, але не в автобуси ж ставим саби. Тут оно взагалі цифра демпфування 1500, знизу буде ще один підсилювач, де 800, і ще один де 200. Різниці ж по факту між ними в плані контролю низьких частот нема.

Все ж, у сучасних реаліях AB-клас поступово витісняється, бо прогрес не стоїть на місці. Але в рамках автозвуку, лише щодо НЧ діапазону - ще немає широкого вибору чистих імпульсних підсилювачів як у домашніків, що було б не соромно поставити на акустику. Особливо на ВЧ. Все або бюджетне, або для сабів, або процеусі. За парою винятків, але й ціни там відповідні. Ігноруючи цей факт, у виборі тут головне не сам клас, а реалізація. Говорити про перевагу одного над іншим без урахування конкретної схемотехніки - безглуздо. AB простіші по схемотехніці, і все зводиться до мінімізації комутаційних шумів, які в дешевих D-класах часто присутні через погану ШІМ-модуляцію та посередні LC-фільтри, що додатково супроводжується вищими інтермодуляційними спотвореннями, особливо на верхніх частотах. В той час коли у поганому AB класі відчутний перехід транзисторів на перших ватах, особливо при посередній стабілізації плати. Ну і рішає ж різне налаштування BIAS в AB – є дуже потужні підсилювачі, що видають до біса потужності ціною спотворень звуку, що фактично приближені до B класу.

Повертаючись до теми моноблоків, у сабових частотах саме головне живлення. Загальний характер звучання залишається трохи відчутним, але дуже слабо... Ще рік тому я й сам вважав, що варто розглядати тільки AB для якісного автозвуку, а все інше краще не варто, зараз даю своїй минулій копії морального ляпаса, бо це однобока і обмежена позиція. Признаю помилку, все заслуговує на увагу. Тому, якщо брати нормальний підсилювач - з потужним блоком живлення, якісною схемотехнікою та грамотною фільтрацією - питання класу стає другорядним. Без прив’язки до споживання звісно, тут і так ясно хто виграє, але не всім це важливо. Та і люди переоцінюють скільки реально їх система споживає, якщо це не SPL… Я мав тут вставити цю розповідь, бо не вважаю D клас поганим, як багато автозвукерів, що будують низькосередні по бюджету і вище системи, типу такої як ця. Не знаючи що де стоїть, були б зовсім інші відгуки, я гадаю. Але далі в пості буде про AB, як і очікував @c0les0, бо так склались всі карти уж.

Щодо начинки, є світлі моменти. Абсолютно весь електроліт японського виробництва від Nippon Chemi-Con та Nichikon. В інших моноблоках за цю ціну таке рідко зустрічається. Дуже серйозного вигляду LC фільтра. Транзистори примикають до корпусу в точці, де його товщина сантиметра два і сам прижим дуже продуманий. Два солідні імпульсні трансформатори. Пайка виглядає скрізь якісно, в місцях плотного розміщення дуже дрібних SMD компонентів пролито лаком для додаткового захисту. Немає вентиляційних отворів, але з таким корпусом не думаю що буде перегріватись, може нароблю якщо будуть проблеми (він червоним мигатиме якщо перегріватиметься) – хоча навряд, бо він буде працювати максимум на 30% в самому агресивному сценарії. Є хейтери Alpine, що заявляють, що їх продукція уже не та що раніше, я на таке увагу не звертаю, тут нема нічого поганого ІМХО. Як на мене цей бренд має багато гарних речей, DSP та підсилювачі в тому числі. Їх софт дуже непоганий в процесорах та не уступає Audiotec Fisher. Тільки з тією поправкою, що німці більш орієнтовані на покращення штатних систем (звідти й всі ті еквалізації входу, виправлення штатних затримок, чудова система імітації штатного сигналу при високорівневому підключенні і підтримка 20-32В на цих самих високорівневих входах залежно від підсилювача), а японці на кастомні системи з незаводським джерелом – які вони самі ж і продають.

Отже короткий огляд:

Плюси:

• Потужність.
• Адекватна схемотехніка і солідний корпус.
• Італійська схема підключення (плюс для мого інсталу, більше повторятись не буду, оскільки всі мої нові підсилювачі побудовані таким чином).
• Доступна ціна.
• Дуже зручні потенціометри з кліками.

Мінуси:

• Квадратний форм-фактор не всім зайде і ще я не фанат кріплень на вушках, але тут вони хоч дуже компактні і кріпляться за корпус .
• Наявність фільтрів. Як і з будь яким іншим підсилювачем, я хочу шоб їх не існувало в природі.
• Не заявлена робота в 1 Ом, може комусь це буде важливо. 

Йдемо далі.

DLS Ultimate A2. Підсилювач для СЧ.

Характеристики:

• Кількість каналів: 2
• Клас: AB
• Потужність каналів (при 13.8 V та 0.1% THD): 4 Ом - 85W; 2 Ом - 145 W; 1 Ом - 220W. Міст 4 Ом 290W, 2 Ом 450W. 
• SNR: >100 дБ
• Вхідна чутливість: до 7 В
• Живлення: до 60 А, 4 Ga
• Розміри: 265 х 73 х 240 мм; Вага: 3.7 кг.

Це єдиний компонент всієї системи, що взяв Б/В. Краще нове гірше чим старе краще, сьогоднішній день краще чим вчорашній, а завтрашній сьогоднішнього, але тут якось так запланувалось спочатку, коли я ще не розумів до чого все фінально дійде. Спочатку мала бути дуже олдскульна система – в самий раз під олдскульну машину. Це кращі підсилювачі бренду DLS за всю їх історію, інші лінійки не дотягують (хоч є суперечки з власниками RA серії, бо вони не можуть з таким змиритись), як і те що роблять шведи зараз тим більше. Signature лінійка непогана, але дуже схильна до перегріву - це не гуд. 

При середніх гармонійних спотвореннях 0.005% при 1 кГц, заниженими по традиції DLS характеристиками потужності (навіть враховуючи заявку при 0.1%, що дуже нетипово), типовими для бренду високими показниками динамічного діапазону (більше 110 дБ) та низького рівня шуму я не знаю, що про нього вам тут розказати критично поганого, крім того що він дуже древній і якщо дійде черга до ремонту, простіше буде інший купити в магазині. Ще цікаво, що Ultimate підтримують роботу мостом в 2 Ом, а деякі як А3 навіть в 1.33 Ом.. 

Розглядав також інші варіанти, але мені підвернувся цей екземпляр у ідеальному стані, що пережив тільки одне акуратне встановлення - велика рідкість для б/в техніки, плюс технічний стан як новий. Тут не було жодного приколу, як воно буває з б/в - плата в ідеалі, вся начинка в ідеалі, докопатись ні до чого. Мали вони бути з А6 в парі, але не судилось. Та не викидати ж мені цей А2?)))

По начинці: все покоління А серії побудоване на одних і тих же канонах, якщо бачив один, то бачив всі. Операційні підсилювачі основні: 2 шт TI AD712JN та один TI OPA2604AP. Допом BA15532. Всі конденсатори Elna, або ж брендовані DLS. Вирішив їх замінити на нові, щоб підвищити надійність. Однак не всі я зміг знайти в наявності, так щоб не ставити ноунейми з високим ESR - конкретно 10 шт 4.7 мкф 100В та 4 шт 1 мкФ 100В не були знайдені в Україні, якось замовлятиму зі штатів дрібнички, то привезу і поміняю, бо наший ринок занадто мутний в цьому плані, не хочу підробок. Їх поки випаяв та перевірив тестером, все добре, постоять ще трошки. Кераміку не трогав, як і резистори транзистори та іншу дрібноту, бо там чорт ногу зломає, але все ж вони теж не вічні. Тим не менш, ще не відчувається присмак смерті при погляду на плату. Пообновняв припой на платі в тому числі на всякий випадок у всіх важливих місцях. Термопаста як і завжди в мене, Arctic MX-4.

Поставив оце:

• 16 шт Rubycon ZLH 2200 мкФ 35В;
• 2 шт Panasonic FR 1000 мкФ 35В;
• 3 шт Nichicon UBT 100 мкФ 50В;
• 1 шт Panasonic FC 220 мкФ 25В;
• 2 шт Nichicon UPX  100 мкФ 25В;

Ємність вся сток, це двоканальник під СЧ і непринципово. 38 тисяч мкФ і так забавно бачити після Gladen в підсилювачі для СЧ-ВЧ. Люди мені здається неконтрольовано їх твікають та збільшують ємність, не знаючи що покращують і навіщо воно їм треба. Це стосується всіх твіків DLS A серії. З чого пішло, що велика ємність «покращує» звук, я не знаю.

Ну то таке. Як результат тих робіт, отримую спокійніший сон і мінус трохи грошей. Дивно, що на платах А серії вони всі хаотично розкидані, могли зробити і покраще якось. Конкретно брендовані банки DLS тут слабке місце, як і у всіх Ultimate, вони підводять перші завжди і у всіх. В моєму А6 був протікший електроліт з такого теж на блоці живлення, відновлював місце на платі потім. А слідом за протікшим електролітом згоріло пару деталей на платі керування живленням транзисторів, через що він пускав десятки вольт на виходи динаміків і кипятив ті самі транзистори. То не зразу ще зрозуміли, що подохло. Типові історії для підсилювачів старше 10 років, які віджимають до останнього вату. Чисто з власниками не везе їм. Дякую @Igor3564, з яким ми разом розбирались в складній будові цих мамонтів і таки перемогли його. Більше про ці підсилювачі і їх позитивні сторони думаю розкаже @Vov4ikgixxer, коли надумає щось таки написати про свій шлях в автозвуці, бо зібрав дуже цікавий конфіг. Мені не так трохи з ними повезло, але якщо дістаєш таку річ в новому стані - це топ.

Плюси:

• Чистий сигнал.
• Симпатичний зовнішній вигляд.
• Коштує бушний три копійки від ціни нового, особливо за свої характеристики.

Мінуси:

• Наявність фільтрів.
• Дивне розташування деяких елементів на платі і загальна хаотичність схем різних моделей Ultimate.
• Високий корпус, в порівнянні з всім іншим, що в мене в руках було і що є в продажі.
• Древній, як світ і більше не продається новим.

Ground Zero GZUA 4SQ - 4-канальний підсилювач для мідбасів і ВЧ

Характеристики:

• Кількість каналів: 4
• Клас: AB
• Потужність (при 1% THD+N): 4 Ом - 115W, 2 Ом - 185 W, Міст 4 Ом 2х350 W.
• Співвідношення сигнал/шум: >110 дБ
• Вхідна чутливість: до 6 В
• Живлення: до 80 А, 4 Ga
• Розміри та вага: 209 х 48 х 360 мм, 4.5 кг.

Можливо це неоднозначний вибір. Варіантів було дуже багато, і я довго вагався, який із них буде найкращим. Зрештою вирішальними факторами стали ціна, зручність інсталяції та впевненість у тому, що 4SQ мені з запасом достатньо по потужності.

Що ж до DLS A2, який працюватиме на СЧ, його характер спотворень доволі схожий із тим, що дає GZUA. Це важливий момент, адже підсилювачі повинні або бути співзвучними, або однаково чистими, щоб зберігалася загальна цілісність звучання різних смуг.

Uranium - далеко не топова лінійка в Ground Zero, над ним є Plutonium, Reference, і незвіданий Ultra за всі гроші світу. Четвертий в ієрархії виходить. І не те що поганий, але й «чистим», як кличуть GZ свою Reference лінійку теж не дуже правильно називати. Топові лінійки дають моніторний звук. Uranium трошки не такий, але зате з точки зору ціни дуже прагматичний. Особливо 6 канальник, що має все, що потрібно для якісного підсилення трьохсмугового фронту. Якби не А2, то правильніше було б брати його.  

Результати замірів такі з інету:

• рівномірність АЧХ 0.02, -0.15 дб;
• рівень шумів -109 дБ;
• динамічний діапазон 109 дБ;
• гармонійні спотворення 0.005%;
• інтермодуляції плюс шум 0.005%,
• інтермодуляції при змінній частоті 0.04%,
• взаємопроникнення каналів -49 дБ.

Досить чисто виходить. Різниця в більшості параметрів вимірюється сотими або навіть тисячними долями, близько до процесорів, хоч інтермодуляції це його маленький гріх (я не буду судити чи можна їх почути на таких рівнях, особливо в рамках спотворень акустики)... І причина доплати за Plutonium. Розділення каналів не саме ідеальне, але в авто цей показник не такий критичний, через колосальну кількість відображень - все що на грані 40 дБ адекватне максимально. Що не скажеш до домашку, де краще мати більше число.

Подобаються його зовнішній вигляд та можливість регулювання струмів спокою вихідних транзисторів, т.н. BIAS - зазвичай вибирати не дають, а тут можна. Завдяки цій функції підсилювач можна наблизити на якийсь відсоток до класу A. При цьому рівні спотворень, про які згадував вище, стають ще меншими, чим вказано зверху, особливо на початкових ватах, що важливо для ВЧ. Тим не менш, це не революція, чи причина його купувати, просто зазвичай виробники з заводу вирішують самі як краще. Я заміряв токи спокою всіх своїх підсилювачів звісно ж... В цьому при BIAS 0% 0.77А, 50% на парі каналів – 0.98А, 100% - 1.2А. На 4 каналах пропорційно більше.

Чому він може лише наблизити підсилювач в клас А і навіщо воно взагалі тут додано?

В класі А транзистори видають струм навіть в стані спокою, через що споживання величезне, як і нагрів, та і транзистор тільки один в плечі – ЗАЗВИЧАЙ (є А клас на іншій структурі, коли в плечі транзисторів більше, але тим не менш вони не ділять сигнал а роблять паралельно для кращого розподілення навантаження), але є й інша сторона - чистий приємний неспотворений звук, особливо на високих частотах через відсутній ступінчастий перехід між транзисторами, притаманний AB класу: коли сигналу немає, обидва транзистори проводять невеликий струм, щоб уникнути мертвого періоду між півхвилями коли сигнал з’явиться. І коли це відбувається, вони починають по черзі підсилювати кожен свою півхвилю, з частковим перекриттям в точці переході. І саме в цій точці є певні проблеми. Це т.н. проблема перших ватів. Є підсилювачі де це перемикання класу сильно відчутне на слух. Регулювання BIAS якраз і вирішує цю ситуацію: воно дозволяє транзисторам бути частково відкритими в більшій мірі, ніж за замовчуванням (пропорційно повороту поценціометра), що й супроводжується нагрівом, але додатково й чистішим звуком. Але все одно нікуди не дітись від схемотехніки AB класу, тому цей перехід не абсолютний. Тим не менш. Менше перехідних спотворень = краща передача звуку на низькому рівні сигналу при менших спотвореннях. Тому ця фішка справді працює. І краще нею сильно не балуватись, бо температуру збільшує воно по царськи. Перехід відчувається на ВЧ найсильніше, як і спотворення, там і викрутив на 100% (зробити тут це треба зразу, бо крутилка знизу, а не як в вищих лінійках). На НЧ воно не треба. З заводу виробники вибирають різні параметри токів спокою і підсилювач наближений до якогось із класів (А чи B) більше, залежно від бажаної потужності і призначення підсилювача. На основі того, що я дослідив, ті ж DLS A серії йдуть більше в B, бо аж занадто низькими вони роблять токи спокою, Uranium – трохи інакший.

По начинці має…

• Досить масивний ТОР, з просоченням.
• Окрему плату з десятками Elna Silmic II, що стабілізують напругу на сигнальному тракті системи зміщення вихідних транзисторів.
• Конденсатори основного живлення Elna RA3, Rubycon PX та ряди керамічних.
• Операційні підсилювачі TI OPA2134PA та TI NE5532P. Звісно власники домашок посміються з NE5532, які ставлять у всі бюджетні китайські підсилювачі, але для автозвуку це типу нормально рахується. Для любителів змінювати ОП і чути «новий» звук, тим не менш, всі дороги відкриті, воно на роз’ємі, навіть паяти не треба.

Це тільки основне. Я думав буде гірше. І дуже сподобалось як плата сконструйована.

Отже короткий огляд:

Плюси:

• Чистий сигнал.
• Налаштування BIAS.
• Розміри корпусу, його зовнішній вигляд.
• Начинка.
• Частина вартості підсилювача все одно пішла на пиво і ш*** продавцям Ground Zero, але це добре, бо люди спроектували непогану річ і мають право на відпочинок.

Мінуси:

• Незрозуміла наявність фільтрів в часи активних систем.
• Штатне кріплення з вушками, що тримаються ще й не за корпус, а за кришку.

Ось і фінал технічної історії.

Ціни:

• Alpine R-A75M – 14500 грн;
• DLS Ultimate A2 – 7000 грн (разом з обслуговуванням);
• Ground Zero GZUA 4SQ – 25000 грн.

Чи це дорого? Можливо, якщо все разом порахувати з попередніми постами. Але в об’єктивному сенсу все взяте досить бюджетне по міркам інших SQ проектів. Та і DLS мені сильно бюджет зрізав. Там де можна було зекономить, я зекономив наче. За один раз отак піти і закупить ці компоненти я звісно не можу собі дозволити, ці покупки розтягнулись майже на рік. Думаю більшість так і робить. Автозвук може здатись дорогою затією, але мені подобається як каже Пітер із Pssound, що якщо порахувати скільки люди тратять в місяць на різні шкідливі звички, викреслити ці гроші, збирати потрохи то за декілька років можна спокійно зробити в авто дуже серйозну систему, і явно вищу чим ця по компонентам. Я не збирав, просто брав по шматку, коли були вільні ресурси, але логіка загалом працююча. В цьому випадку авто це моя шкідлива звичка. Ще не хватало маючи стару бмв курить, пить і ходить по кабакам, взагалі збомжувався би…) І не тільки автозвуку то стосується – я себе з ним не пов’язую взагалі і цю машину тим більше, - а будь чого.

По системі ж… Не залишилось жодного компоненту, який був раніше. Чи шкодую я про щось? Так, про те, що купляв А6, і про те що не зробив так всю схему одразу колись давно. Це зекономило б чимало часу. А ще шкодую про складність дороги інсталяції, що я для себе вибрав, треба було простіше підійти до цього – через що останній акорд в цій баладі трохи затримається з публікацією.

Але, зрештою, кожен крок був частиною шляху, кожна заміна - це досвід, а кожен досвід - це висновок. А в результатів висновків - думка: більше не влазити в автозвук :) Стільки інформації в голові прийшлось накопичити, і я хз куди її тепер застосувати, хіба оце частинку видати в цьому пості, а все інше з часом все одно забуду.

Далі пости будуть більш практичні – хоч для мене і це все практика теж, бо ці всі цифри – спотворення, динамічний діапазон, чутливість, добротність тощо – воно все дуже показове. Оперуючи цими даними можна розуміти, що буде далі без тикання в повітря, бо сприйняття ну дуже індивідуальна річ, і залежить сильно від настрою, погоди, втоми, сну і тд. Цифрам же пофігу яка сьогодні погода )

Дійшов я й ще до одного висновку. Ця система створена саме під мої потреби, адже ідеальних компонентів в абсолютному сенсі не існує (якщо ми не говоримо про конфіг за $30К+ з відповідним інсталом). Їх не можна взяти, переставити в іншу машину іншої людини і типу спрацює таким же чином – ні. Я прагнув підійти до автозвуку науково, враховуючи специфіку моєї Бенве та власні уподобання, не покладаючись на чужі стереотипи, в рамках адекватного бюджету. Тим більше враховуючи моє жорстке переконання не полишати заводських місць інсталяції - це саме більше обмеження і так не має бути в погоні за самим правильним, приємним та неспотвореним звуком. Полуміра. Я постарався донести протягом цих трьох постів, що на що впливає хоча б частково. Але не слухайте навіть мене, бо, хоч я і потратив грошей і старався знаходити слабкі сторони кожного компоненту, я все одно не можу залишитись на 100% об’єктивним. Щодо певних брендів, щодо процесорних підсилювачів, контролю басу, підбору компонентів, класів AB та D, щодо процесорів - я не міг бути повністю об’єктивним, але намагався хоча б спробувати. Спробувати не опускатись до рівня типових розказів про звук, де все завжди прекрасно на купленому ними обладнанні, і все завжди, як вони задумали.

Якось так. Автозвук - це царина часто дуже впертих людей, у яких свої переконання, що часто агресивно суперечать переконанням інших, цікаво послухати думку… З моїми друзями навіть різні погляди на це все, але так і має бути певно, тим не менш, кожен поважає думку іншого. Кожному своє і важливо знайти те, що приносить задоволення. Тут відкрита критика, як і завжди - все таки мої БЖ далеко не святі і не є прикладом того, як потрібно обслуговувати чи дооснащати машину, є до чого придертись - я свої попередні пости читаю з соромом, наче зробив якусь х*рню, потенційно так воно і є. Ще помітив, що люди тут часто уникають різких коментарів, боячись когось зачепити і це породжує певну стерильність, а іноді навіть латентну конфліктність. Але тут сам бог велів, кажіть що хочете :) Занадто багато я вже написав, та й рідко це роблю, і хочу максимально  розкривати всі теми. І бути максимально чесним. В епоху AI, штучних текстів та згенерованих думок, миттєвих задоволень, підправлених та ідеалізованих фото, хочу залишити за собою ще хоч трохи поняття щирості з читачем, навіть абстрактним. Це триватиме ще дуже недовго. Наша ідентичність, поняття вибору, особиста думка і вподобання. Ми всі вже давно знаходимось за межею прірви, намагаємось добігти, як той Койот з Looney Tunes до твердої землі назад, але вже пізно. Падіння неминуче. Подібна щирість з собою ще й приводить до розуміння власної недосконалості, як наслідок, бо ми неправі по своїй природі. Люди грішні і нелогічні, помиляються, падають і встають знову, щоб знову впасти. Тому так, я неправий у всьому. І в тому, що написав цей матеріал. В кожному його слові. І в цьому самоаналізі з його висновком теж. І у висновку про цей самоаналіз теж. І навіть у своїй приязні до філософії песимізму і деструктивному бажанні видалити авто з ресурсу і закинути постити ці величезні пости разів п’ять в рік – але зупиняє думка, що колись буде приємно згадати ці події після перечитування.

Дякую за увагу. Далі про шумоізоляцію салону.

Реклама

Знижка 10% за промокодом!